«Я часто почувалася так, ніби за мною хтось стежить, але думала, що то Бог, бо тут до Бога справді дуже близько. Тепер може виявитися, що то був лише кіт, хоча хтозна, хтозна, чи кіт і Бог — це таке вже й різне».

Таня Малярчук «Згори вниз», 2006

Це ідеальна книжка, для того, щоб:

⛰ нею захоплюватися, або думати «що за хрінь?»;

🏔 кайфувати або гидувати;

🗻 наводити її, як приклад того, що сучукрліт — це кайф, або навпаки — претензійна базгранина;

⛰ сміятися і плакати;

🏔 сперечатися і погоджуватися;

🗻 читати уривки один одному вголос;

⛰ ловити вайби «Тіней забутих предків», «НепрОстих», «Ста років самотності» і трошки Пагутяк.

🤌 Коротше, це ідеальна книжка. Ймовірно, найкраща з прочитаних мною цього року. Тут прекрасно все — як сама повість, так і збірка оповідань, об’єднаних у три цикли. Кайф у кожному слові, радість і щастя — ось що це таке. Обожнюю.

♥️ Нічого більше не буду розповідати, #раджу_почитати всім, такого більше не знайдете. Для книжкових клубів — краще не буває! Дякую ВСЛ за таке щастя, це просто свято.

#сучукрліто