… І коли береш рукою чашку з двома золотавими обідками і допиваєш останні краплі схололого чаю, почуваєш власне серце так виразно, наче кожен із десяти пальців на руках, і тихо сумуєш, що вже тане крижана душа: як віск, як тогорічний густий мед, як для коханців час… А попереду — вічність, у холодній блакиті котрої знову заціпеніє все тепле, протічне. Хвала тобі, чашко з чаєм, що з'явилася до мене зі щедрих земель посланницею тепла.

✍️📚 Володимир Кашка «Чашка чаю», 1980-ті

Цю цитату я зустрів у есеї «Воскресіння чаю» Москальця, а пов’язані письменники тим, що у 1977 році Кашка очолив «Бахмацьку поетичну школу ДАК» на Чернігівщині, у яку входив і Москалець. Цей есей, власне, не тільки про чай, а і про ДАК також.

Я завжди і всюди п’ю чай, вожу його з собою і беру з собою в гості, то для мене це ідеальна філософія. Все подобається.

👩‍🎨🎨 Петро Нілус «Білий сервіз», 1930

Білий колір одесита Петра Нілуса — це дещо особливе. Білий є ахроматичним кольором, він не має кольорового тону, але Нілус винайшов свій особливий білий, який часом навіть називають «Білим Нілуса». Художник створив цілу білу серію, у якій малював порцеляну, скло, овочі та фрукти на білому тлі.

Ця картина написана у Парижі, вже в іміграції.