Гойдалка,
серед лісу стежечка.
Гомоном,
серпень лінню стелиться.
Кронами
сміх до хмар доноситься.
Скоро нам
світ додасть дорослості.
Патока
вдень стікає динею.
В пам'яті
десь строкато дивними
Спогади,
вийти б знов до гойдалки.
Спокоєм
вúрви шов загоїти.
Стінами
вкрилися розірвані
Зміни ці,
криками не зрівняні.
Вгору все,
злетами між хвоєю.
В горлі вже
зле, та ми виборюєм
Цінності.
Вниз летіла гойдалка.
Цілюся.
Свист латуні.
Спогади.

Вірш на 1/4 Ліги поетів.