2025-11-29 00:03:00
— Господи ти боже, пішов сімдесят четвертий рік, я працюю, заробляю гроші, але тому, що я — жінка, банк не може видати мені кредитну картку без підпису чоловіка! Цей світ належить чоловікам, дитинко.
Крістін Генна, як тобі це вдається? Як тобі вдається прокнути у всі мої нервові закінчення серця (не знаю, чи таке існує) і так добряче їх прокрутити, дати мені віру, що все далі буде добре і просто розірвати серце. ЯК?!
Не дарма я тримав «Велику глушину» на своїй поличці єдиною непрочитанною книгою Крістін Генни (The Women англійською передають привіт, але цю лексику я не потягну). Насправді, книга дуже триґерна: тут психологічний саспенс у вигляді Аляски, буквально глушини, в яку потрапляє сімʼя Оллбрайтів після постійних пошуків свого місця.
Це родина вʼєтнамського ветерана, який вийшов з полону. Думаю, пояснювати який посттравматичний синдром має людинка не треба. Приїджає родина у Аляску непідготованою, вони зовсім не розуміють, що їх насправді чекає. Це повне возʼєднання з природою. І з самими собою.
На Алясці сімʼя знайомиться з людьми, які більш пристосовані до природі, і вони допомогають Оллбрайтам і дійсно стають такою невеликою родиною, де один за одного.
Лені (це донька) знайомиться з хлопцем Метью, єдиним її одноліткою у класі серед 6 дітей. І одразу починає фантазувати про дружбу з ним.
Батько систематично застосовує домашнє насилля до своєї дружини. І так, вона його постійно пробачає, бо як бачимо з першої цитати: «світ належить чоловікам», хто повірить жінці? Ох.
Ця тема розкрита тут достатньо глибоко і детально, майте на увазі.
Я люблю прозу Крістін Генни, тому що пише вона дуже легко, причому розкриваючи тему, яку вона хотіла висвітлити - повністю. Так, я ловлю вже передбаченість сюжету, але мені це подобається. Так, десь я можу зустріти нелогічну ЗОООВСІМ малюсеньку детальку, але мені це подобається.. і зовсім не заважає.
В цій книжці, на відміну від інших більше описів природи. Це ж Аляска. Для того щоб показати нам, далеко віддаленим від цього штату всю її могутність, страх, красу, темряву - треба детально описати.
І повірте, вам теж, як і туристам, з якими боровся батько Лені, на секунду захочеться пожити ось так, віддалі від цивілізації, поближче з природою. Але лише на хвилинку.
Але це було прекрасно. Жодної секунди і жодної сльозинки не пошкодував. Це 6 ⭐️.
#Peachвідгук
Крістін Генна, як тобі це вдається? Як тобі вдається прокнути у всі мої нервові закінчення серця (не знаю, чи таке існує) і так добряче їх прокрутити, дати мені віру, що все далі буде добре і просто розірвати серце. ЯК?!
Не дарма я тримав «Велику глушину» на своїй поличці єдиною непрочитанною книгою Крістін Генни (The Women англійською передають привіт, але цю лексику я не потягну). Насправді, книга дуже триґерна: тут психологічний саспенс у вигляді Аляски, буквально глушини, в яку потрапляє сімʼя Оллбрайтів після постійних пошуків свого місця.
Це родина вʼєтнамського ветерана, який вийшов з полону. Думаю, пояснювати який посттравматичний синдром має людинка не треба. Приїджає родина у Аляску непідготованою, вони зовсім не розуміють, що їх насправді чекає. Це повне возʼєднання з природою. І з самими собою.
На Алясці сімʼя знайомиться з людьми, які більш пристосовані до природі, і вони допомогають Оллбрайтам і дійсно стають такою невеликою родиною, де один за одного.
Лені (це донька) знайомиться з хлопцем Метью, єдиним її одноліткою у класі серед 6 дітей. І одразу починає фантазувати про дружбу з ним.
Батько систематично застосовує домашнє насилля до своєї дружини. І так, вона його постійно пробачає, бо як бачимо з першої цитати: «світ належить чоловікам», хто повірить жінці? Ох.
Ця тема розкрита тут достатньо глибоко і детально, майте на увазі.
Я люблю прозу Крістін Генни, тому що пише вона дуже легко, причому розкриваючи тему, яку вона хотіла висвітлити - повністю. Так, я ловлю вже передбаченість сюжету, але мені це подобається. Так, десь я можу зустріти нелогічну ЗОООВСІМ малюсеньку детальку, але мені це подобається.. і зовсім не заважає.
В цій книжці, на відміну від інших більше описів природи. Це ж Аляска. Для того щоб показати нам, далеко віддаленим від цього штату всю її могутність, страх, красу, темряву - треба детально описати.
І повірте, вам теж, як і туристам, з якими боровся батько Лені, на секунду захочеться пожити ось так, віддалі від цивілізації, поближче з природою. Але лише на хвилинку.
Але це було прекрасно. Жодної секунди і жодної сльозинки не пошкодував. Це 6 ⭐️.
#Peachвідгук