«Голод 1933-го… Чи напишу я коли про те, як треба? На всю правду, на всю силу? Про людей, що все життя хліборобили і мусили вмирати, пухнути, годувати дітей бур’яном… Книгу про безневинних.
ТоПів-Сухої [село на Полтавщині] виморено голодом за одну весну. Сім’я Булата-коваля, де діти старші поїли менших… А ті мої товариші-однокласники Киселі з Бреусівських хуторів, що незрівнянні успіхи виявляли в математиці, – сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли: померли обоє. А по містах торгсини, Галещинська біофабрика окороки відправляє на експорт… Ні, то довічний Сталінів гріх, злочин його, якому нема й ніколи не буде виправдання»

Олесь Гончар, щоденники

Сьогодні День пам'яті жертв голодоморів. Близько 16:00 запаліть, будь ласка свічку і поставте на підвіконні.