«Героїчна» боротьба з гельмінтозами – антитренд?
Принаймні для України – точно. Гельмінтні інвазії й справді є досить серйозним тягарем для глобальної системи охорони здоров'я. Проте йдеться більшою мірою (!) про країни з теплішим кліматом, ніж у нас. І не лише кліматом, а ще й поганою санітарією, обмеженим доступом до чистої води у т.ч. для пиття.
Такі умови дійсно сприяють тому, що люди дійсно страждають на масивні гельмінтні інвазії, які перебігають з серйозними, часто загрозливими для життя симптомами, а у дітей – аж до затримки розвитку.
В Україні, на щастя, з нашим помірним кліматом та доступністю навіть у воєнний час, до якісної питної, технічної води та якісної їжі, - це не є великою проблемою. Тож, так, - це, швидше, антитренд.

Але ж гельмінти у нас зустрічаються, які з них найчастіше дошкуляють українцям?
Ми не маємо, на жаль, об’єктивної статистики. Натомість зі своєї лікарської практики знаємо, що найбільш розповсюдженими є:
• гострики (або так званий ентеробіоз),
• аскариди,
• а також волосоголовець людський (вид нематод).

Усі інші гельмінти зустрічаються набагато рідше. Це можуть бути гельмінти з класу сисунів, наприклад, печінковий або котячий сисун й інші плоскі черви-цип’яки – стрічкові черви (цестоди) або солітери, свинячий, бичачий, собачий, карликовий цип’яки.

Що частіше виявляють у дітей, а що у дорослих?
Найпоширеніші гельмінти у дітей – гострики та аскариди.
У дорослих - аскариди, гострики, а у регіонах зі спекотним кліматом – аніколостоми (для України не характерні), інколи опісторхи (через сиру/недосмажену рибу), трихінелли (через споживання погано термічно обробленого м’яса кабанів або свиней).

За якими симптомами можна запідозрити гельмінтоз?
Світ гельмінтів дуже різноманітний, тому й симптоми дуже різні.
Проте, як я вже казав, більшість гельмінтозів на території України вражають шлунково-кишковий тракт людини, викликаючи відповідні симптоми:
• різноманітні неприємні відчуття в животі: дискомфорт, біль (особливо, в ділянці пупка), тяжкість, спазми, урчання тощо;
• зміна характеру у т.ч. консистенції стільця (у схильних до закрепів – проноси й навпаки);
• свербіж у ділянці анального отвору (гострики);
• порушення апетиту (зниження або навпаки – підвищений апетит);
• кашель (рідко, при міграції личинок через легені).
Ці симптоми, як правило, не є специфічними і можуть бути притаманними для багатьох інших не паразитарних захворювань. Тому про будь-які зміни самопочуття, що погіршують якість вашого життя (вашої дитини), слід повідомляти лікаря!

Які лабораторні аналізи використовують в Україні для діагностики гельмінтозу?
• Мікроскопія калу на яйця глистів (перед аналізом слід уникати проносних та сорбентів 1-2 дні);
• Зішкріб на ентеробіоз;
• ПЛР калу або аналізи калу для виявлення антигену паразиту (ІХА, ІФА);
• Кров на антитіла (ІФА, імуноферментний аналіз) менш актуальний, потрібний зазвичай для виключення рідкісніших позакишкових паразитів.

Яка профілактика? Чи доцільно «профілактично» приймати протигельмінтні та інше самолікування?
Самолікування може бути небезпечним. Важливо спочатку поставити правильний діагноз, а тоді вже відповідно до нього пацієнт отримує правильне лікування.

Профілактика гельмінтозів полягає у дотриманні правил особистої та колективної гігієни:
🙏 Мити руки перед їдою, після туалету та контакту з тваринами;
🥦Мити овочі, фрукти, обробляти м'ясо та рибу термічно;
🛌 Регулярно гігієнічно обробляти постіль та спідню білизну тощо.
❗️Не потрібно споживати протигельмінтні препарати для профілактики!
Такі рекомендації дійсно існують, але (!) – для країн зі значним розповсюдженням гельмінтозів. Для України це не є потрібним!
❗️Не потрібно споживати протигельмінтні без симптомів чи лабораторного підтвердження, якщо в домі є домашні улюбленці.
Гельмінти для тварин і для людей, як правило, різні.
👏Проте, все ж варто не забувати після контакту з твариною гарно вимити руки. 😻