Georgia O’Keeffe - краса як форма автономії 🏵

У першій половині ХХ століття Georgia O’Keeffe почала писати квіти так, як до неї їх ніхто не бачив: гігантські, тілесні, іноді майже абстрактні. У мистецькому середовищі ці роботи одразу почали читати як еротичні. О’Кіф публічно відмовилася від такого трактування.

Її позиція була принциповою: краса не зобов’язана пояснюватися через чужі проєкції. Вона наполягала на праві художниці створювати форму без нав’язаних інтерпретацій - без гендерних, соціальних чи психологічних ярликів.

У цьому сенсі її живопис - це не «естетика квітів», а жест автономії. Вибір працювати з красою стає вибором самостійності, а не втечі від реальності. Краса тут - не прикраса, а інструмент контролю над власною мовою.

Більше про це в моїй артлекції, яка відбудеться вже 16 грудня о 19.30 за Києвом (+ її можна буде передивлятись в записі).

КРАСА ЯК ЖЕСТ МИСТЕЦЬКОЇ СВОБОДИ
Чому створення прекрасного - це сміливий вибір у турбулентні часи

🛎 деталі, бронювання, опис на сайті

🌟 @artkuratorka