Фотограма із серії «Хореографія відсутності» Agnieszka Sejud:
«У темряві я розмотую та розрізаю світлочутливий папір із рулону. Вішаю його на стіну або розстилаю на підлозі. Кладу своє тіло на поверхню й експоную папір упродовж секунд. Використовую світло збільшувача та маленькі ліхтарики, якими інтуїтивно “пишу” простір. Коли відчуваю, що робота завершена, чекаю, поки зображення проявиться в хімічній ванні. Так я фіксую моменти свого буття. Виконую таємний ритуал, танець із смертю та бажанням.

Я залишаю відбиток себе на папері, який переживе моє тіло. Трохи любові, трохи вмирання. Щодо історичних алюзій,пригадую Іва Кляйна, його синій спектакль: жінки у ролі живих пензлів, а сам Кляйн у костюмі, з цигаркою в руці — чистий, недоторканий.

Я перевертаю цю схему. Я малюю світлом безпосередньо на папері. Працюю на самоті й у темряві. Я нічим не керую — я є інструмент, тіло, світло й зображення.»

Більше прийомів на курсі «Сучасна фотографія»