🟧 Етимологічне значення поняття "Харизма" має коріння від давньогрецької богині краси та грації - Харити. У християнській теології це слово означає - милість, благодать, божественний дар.

🟧 Наукова історія терміна "харизма" в культурології починається з німецького соціолога Макса Вебера у книзі "Протестантська етика і дух капіталізму". Автор використовував термін в значенні властивості певної особистості виділятися серед звичайних людей, спонтанно визивати беззастережну віру в свої можливості. Харизматичний лідер сприймається як медіум, прямий посередник між богом, вищими силами і людьми. Тому харизма ПІДРИВАЄ будь-який порядок, догми.

🟧 Приклади харизматичних лідерів (не тотожний хороший чи поганий) - Ісус Христос, Мартін Лютер, Че Гевара, Сталін, Гітлер.

🟧 Американський соціолог Едвард Шилз вказує у статті "Харизма, порядок та статус", що Харизма це якість, яка приписується не тільки одній особистості, а й ролям, інститутам, символам. Тобто, харизму можуть мати різні людські колективи.