Ернест Гемінґвей про свого друга Френсіса Скотта Фіцджеральда

Скотт тоді був чоловіком із обличчям хлопчика, гарним чи то чоловічою, чи то жіночою красою. Він мав дуже хвилясте волосся, високий лоб, схвильовані й привітні очі та делікатні довгі ірландські губи, які й на дівочому обличчі були б надзвичайно гарними. Підборіддя в нього було добре зліплене, він мав гарні вуха і красивий, майже жіночний ніс без жодного шраму.

Він говорив про все, що написав, зневажливо, але без злості, і я знав, що нова книжка, певно, така гарна, що він без злості розмірковує про хиби у попередніх. Він хотів, щоб я прочитав його нову книжку, «Великого Ґетсбі», щойно він отримає назад свій останній примірник від когось, кому він дав його почитати. Слухаючи ці розмови, неможливо було уявити, наскільки цей роман гарний, окрім якоїсь такої сором’язливості, яка виникає в усіх немарнославних письменників, коли їм вдається щось надзвичайно гідне, і я сподівався, що йому скоро повернуть книжку і я її почитаю.

Фрагменти з книги «Свято, яке завжди з тобою», Ернест Геміґвей

Фото | Сімʼя Фіцджеральдів, Париж, 1925

〰️   Муза&Селінджер