📖 “Елантріс»
✍🏻 Брендон Сандерсон

Я була налаштована дещо скептично, бо це дебют Сандерсона.Та не дивлячись на це, він в першій своїй книзі вже створює прекрасний продуманий всесвіт : зламане місто, зламана магія, політика, релігія — всі складові хорошого фентезі, якщо вміти гарно про це писати. І Брендон вже умів

Сюжет будується навколо Елантрісу — міста, яке колись було символом божественної сили, а тепер перетворилось на гнилу пастку. Ті, кого “обирає” шаод (тутешня магія), не вмирають, але й жити нормально не можуть, бо зазнають змін, яких нині гидують. Шаод торкається принца Раодена, спадкоємця престолу, і він, як і всі, попадає в Елантріс. Та замість того, щоб тихо з’їхати з глузду, як всі тут, він починає розбиратись, як в Елантрісі усе працює, хто виживає, хто ламається, як люди тримаються купи і що можна змінити хоча б на базовому рівні.

Паралельно йде лінія Сарін. Вона приїжджає в столицю держави, де щойно “помер” Раоден, її наречений, і замість трауру отримує купу політичного болота: сумнівний король, двір, який живе інтригами, і постійний тиск з боку сусідньої імперії. Вона влізає в політику, ламає придворні правила, вчиться читати людей і поступово стає впливовою фігурою.

Третій важливий шар — релігійний. Жрець Фйордена — класичний фанатик. Він виглядає як людина, яка впевнена, що знає, як усім буде краще. Через нього в сюжет заходить тема віри як важіль впливу: навернення, погрози, “правильний шлях”, який чомусь завжди веде до повної втрати вибору. Наче нічого нового, та прописано це якісно.

Політичні ігри тут є тлом всіх бід. Союзи, тиск, релігія та страх перед війною. От на цьому і розвиваються персонажі, а ми дізнаємось хто є хто, завдяки їхнім рішенням і діям.

Елантріс дуже продуманий, хоч Сандерсон іноді пояснює очевидне і не завжди економить текст, але вже чітко видно його стиль — логіка світу, причинно-наслідкові зв’язки і персонажі наділені характерами які між собою важко сплутати. А якщо враховувати, що це все помістилось в одну книгу, то взагалі шикарно, як на мене.

У підсумку — у Сандерсона все вийшло. «Елантріс» не ідеальна книга, але працює тому, що добре зібрана.Персонажі відчуваються живими, хоч і банальними в деяких діях. Фінал був дещо очікуваний, але дуже красивий. І, на правду, було декілька сюжетних поворотів, котрі змусили серденько битись швидше.

Рекомендую щиро, і завіряю, що вас затягне.

Видавництво Небо 🌟