Дзвонить жінка з Німеччини та просить терміново її проконсультувати.

Хворіє 5-й день. Все починалось із звичайного першіння в горлі, слабкості, невеличкої температури. На 5-й день краще не стає. Вже 38, біль та печія в грудині, жінка намагається стримувати себе, аби не кашляти, бо це викликає сильний біль в грудині. Звертається до німецького лікаря.

На прийомі в відділенні невідкладної допомоги її зустрічає лікар. Опитує й одразу виписує рецепти на два препарати. Один – це сумнівний неробочий антибіотик. Другий (!) на препарат, який БЛОКУЄ кашльовий рефлекс. Й відправляє додому. Без аналізів крові, без направлення на рентген, навіть без аускультації. Жінка сама розуміє, що щось не так, сама просить зробити їй рентген та аналізи. Лікар каже – не положено. Якщо хочете, беріть терміну у свого сімейного лікаря й розбирайтеся. Йому байдуже, що найближча терміна, це щонайменше декілька днів… І це при тому, що пацієнтка застрахована.

Жінка не дурна й освічена в питаннях медицини. Йде в аптеку й питає фармацевта, чи точно це правильно – в гострому періоді приймати протикашльові препарати замість муколітиків? Й чи такий простенький антибіотик справиться із ймовірною пневмонією (а ще питання, чи взагалі вона там є?). Фармацевт, молода приємна дівчина, виказує сумніви, обережно припускає, що це ймовірно помилка: лікар мабуть не те мав на увазі… Може ви неправильно зрозуміли… Мабуть краще перепитати ще... Але препарати кодеїну не продає.

Жінка повертається додому ні з чим й дзвонить мені… Ми довго й відверто розмовляємо. Про її стан й медицину в Німеччині взагалі. Я детально розпитую й потім пояснюю моменти щодо її лікування, які препарати зазвичай використовують у таких ситуаціях, а які можуть бути небажаними. На що звертати увагу, на які симптоми та скарги, які аналізи та обстеження вимагати у страхової, як розмовляти з лікарем…

Після розмови в голові в черговий раз гостро застрягло питання: це навмисне таке цинічне ставлення до наших переселенців чи… тотальний крах первинної медичної допомоги в окремих країнах Європи? Відповідь напрошується очевидна… Але не буду поспішати із висновками. Я не живу в Німеччині й не маю право робити категоричні заяви. Проте, як на мене, це робиться, якщо не навмисно, то точно за згодою вищого медичного керівництва. Яке не хоче нічого змінювати. Й переслідує у всьому цьому якусь свою ціль...

Отака ситуація. Не перша й не остання. Таких історій безліч. Проблеми надання амбулаторної допомоги в Європі набувають такого розмаху, що це вже неможливо приховувати…

На контрасті, українська медицина в питаннях первинної допомоги, в порівнянні із Німеччиною, залишається взірцево доступною та адекватною. Навіть в таких непростих умовах існування. Навіть за тисячі кілометрів. Онлайн медицина хоча і є недосконалою, допоки частково закриває дірки, на які деяким європейським країнам просто й відверто начхати…