Дуже важко це казати, але… сьогодні ми закриваємо наші відділення Укрпошти в Костянтинівці.

Стало занадто небезпечно продовжувати роботу, і збереження життя працівників та клієнтів переважило бажання підтримати тих, хто досі лишається в місті.

Вже протягом тривалого часу в Костянтинівці ми були одні: ні банків, ні колег-конкурентів. Там була лише Укрпошта, яка підтримувала життя тисяч людей і наших героїв із ЗСУ. Снаряди нищили відділення — ми відкривали нові. Вибухи вибивали вікна — ми забивали їх і поверталися.

Перш за все хочу подякувати нашим героям-поштовикам: терменеджерці Олі, начальницям відділень (Антоніні та іншим дівчатам), листоношам, водіям, які доставляли попри дрони, і всім-всім-всім. Багато з вас уже знайшли нові місця роботи в Укрпошті на Дніпропетровщині та в інших регіонах, але я завжди пам’ятатиму наші зустрічі й обов’язково скоро приїду до вас у гості.

Ми не залишаємо наших клієнтів. Наші відділення в Дружківці, Олексієво-Дружківці, розташовані за 5–7 км від Костянтинівки, продовжують працювати й обслуговувати клієнтів. Так само ми працюємо в Добропіллі, хоча поруч багато хто вже зачинився (майже всі). Звісно, ми щодня аналізуємо ситуацію й будемо діяти відповідно.

Дякую колегам, дякую ВЦА та ЗСУ за підтримку. Ми продовжуємо працювати й сподіваємося, що в мене ще буде можливість оголосити: Укрпошта, як завжди перша, повернеться і знову відчинить свої двері в Костянтинівці.

Я довго думав, яке фото поставити для цього посту, й обрав це — фото листоноші Укрпошти в Кураховому, де ми теж трималися до останнього. Воно, як на мене, символізує нашу роботу. Дякую ДТЕК за спільну акцію «Світ тримається на тих, хто доставляє попри все».

Також дякую за обидва ці кадри (і в Києві, і в Кураховому) Антону Федорову.