Дуже люблю скульптуру і нерідко нею надихаюсь коли знімаю щось пластичне.

Коли я вчилась в універі, у нас було багато цікавих предметів, одним з них була скульптура. Під час навчання я мала багато сподівань на живопис, рисунок, анатомію і, власне, скульптуру. Завжди хотілось добре знати кожну дисципліну, бо здавалось, що це пригодиться.

Але, як часто буває, навчання у нас було м'яко кажучи не дуже. Багато предметів викладалось абияк. Просто щоб закрити. Ніхто не був зацікавлений у тому, щоб навчити і навчитись.
Скульптуру ми взагалі ліпили з пластиліну. Це окремий біль, бо, наприклад, глина значно піддатливіша і приємніша як матеріал.

Коли наступала зима в аудиторіях було холодно і пластилін ставав твердим як камінь. Досі пам'ятаю, як ми з одногрупницями розігрівали його будівельним феном. Зі скульптурою, на жаль, нічого не вийшло. Більшість з тих дисциплін доводилось вивчати самотужки.

Тому навіть зараз, коли є вільний час, я пробую робити скетчі з анатомії в надії, що це колись пригодиться. Ніколи не пізно.