Друзі мої, сьогодні хочу поговорити з вами про одну дуже тонку річ - про різницю між ілюзією та реальністю у власному житті. Про те місце, де ми справді живемо, і про те, де ми лише уявляємо, що живемо.

Я багато років спостерігаю за людьми, за учнями, за клієнтами, і бачу одну й ту саму картину: люди можуть бути дуже розумними, дуже духовними, дуже “усвідомленими”, вони читають книги, проходять курси, медитують, говорять правильні слова про енергії, про призначення, про любов до себе… але при цьому їхнє реальне життя роками не змінюється. Ті самі стосунки, які болять. Та сама робота, яка виснажує. Ті самі страхи, які тримають за горло. І тоді я завжди тихо запитую: а де тут життя?

Бо життя — це не думки про життя. Життя — це завжди дія.

Ілюзія дуже підступна, вона виглядає красиво і навіть благородно. У ній можна бути “в процесі”, “в пошуку себе”, “в навчанні”, “в підготовці до змін”. І роками залишатися в одному й тому самому місці, просто змінюючи декорації. Сьогодні один курс, завтра інший, сьогодні нова практика, завтра ще одна техніка. Здається, що ви рухаєтесь, але якщо чесно подивитися, ви просто ходите по колу у власній голові.

Реальність же завжди приземлена і трохи незручна. У ній доводиться приймати рішення, які лякають. У ній потрібно говорити “ні”, коли страшно втратити любов. У ній потрібно виходити з роботи, де стабільно, але мертво. У ній потрібно ставити кордони, конфліктувати, ризикувати, пробувати, падати, знову вставати. Реальність відчувається тілом: у ній серце б’ється швидше, у ній тремтять руки, у ній є страх — але разом із цим є рух.

А ілюзія завжди тиха, м’яка і зручна. У ній ви все розумієте, але нічого не міняєте. Ви знаєте, як “правильно”, але не робите. Ви мрієте про інше життя, але відкладаєте кроки “на потім”. І от це “потім” може тривати роками, а інколи й усе життя.

І найболючіше те, що людина часто навіть не помічає, що вона застрягла в уявному світі. Вона щиро вірить, що живе. Але якщо прибрати слова, пояснення і красиві історії — що залишиться? Які реальні дії ви зробили за останній рік, щоб змінити своє життя? Не подумали. Не спланували. Не помедитували. А саме зробили. Бо там, де є дії, завжди є реальність. А там, де є тільки фантазії, — завжди ілюзія.

І нові часи, у які ми зараз входимо, більше не підтримують життя “в голові”. Світ стає дуже чесним. Він або вимагає від нас дорослішати й діяти, або починає ламати наші декорації, щоб ми нарешті прокинулися. І те, що раніше можна було роками ігнорувати, тепер стає неможливо не помітити.

Тому сьогодні я хочу, щоб ви дуже спокійно, без самокритики, але максимально чесно подивилися на себе і запитали: де я справді живу, а де лише уявляю, що живу? Де в моєму житті є реальні кроки, а де тільки мрії та розмови?

І якщо ви раптом побачите, що десь застрягли в ілюзії, не лякайтесь. Це не вирок, це точка пробудження. Просто зробіть один маленький, але справжній крок у реальність. Не завтра. Не з понеділка. А зараз.

Бо життя починається саме з цього моменту. І я дуже хочу, щоб ви обрали жити по-справжньому, а не лише думати про життя 🤍