⭐ «Другий сліпий син» Емі Гармон

видавництво: Лабораторія, 4/5

Як же було чудово повернутися до улюбленого фентезі-всесвіту. Як не фанатка цього жанру, я дуже трепетно бережу подібні історії та світи, бо вони дають мені відчуття якісно різноманітності, яку я часом потребую. Вже не раз казала, що скоріш за все, найбільшою перевагою цієї дилогії «Хроніки Сейлока» є те, що вона зі скандинавського мітологією, яку я обожню та люблю.

Друга частина – також є самостійною, що скоріше доповнює ті події, що були для нас в закуліссі в першій. Вона розповідає про кохання другого сина короля Банруда, тобто брата Бера, з дівчинкою-сонгрою, що була однією з хранительок храму. Взагалі, якщо вдаватися в подробиці, ви не сильно зрозумієте що і до чого, тому я ліпше розповім про свої враження.

Перше, незважаючи на те, що книги одиночні і утворюють дилогію, авторка дуже класно прописала світ та його механізми. В мене не виникало питань, що і до чого, і чому це взагалі працює, бо де тут логіка. Тут все чітко та лаконічно, в міру деталізовано і на все є відповідь. А як на мене, це перший жирний плюс в фентезі, як жанр.

Друге, історія справді доповнює першу, але в той же час відкриває нам іншу історію кохання та відданості. І це дуже щиро, трепетно та красиво. От справді, красиов. Бо тут Гісла має дар співом лікувати та показувати людям потаємне і те, що співається в самому тексті. А кохає вона сліпого хлопця, який ніколи не міг побачити світ. І ось саме її кохання надає його можливість зрозуміти, що є що. Побачити це її очима. І, боже, це дуже гарно.

Третє, емоції все рівно зашкалюють. Я знала, чим закінчиться історія, бо, знову ж таки, вона доповнює першу частину, і кінець однаковий. Але це не відміняє тих американських гірок, на яких мене прокатила авторка. І я вважаю, що це дуже чудовий показник доброї історії.

- Люди бояться, і страх витягує на поверхню все найгірше. Легко бути добрим і хорошим тоді, коли це тобі нічого не коштує, і вже не так легко, коли за це ти можеш заплатити життям. Тому люди не добрі й дуже часто не хороші.

Чому «4»? Незважаючи на те, що я в захваті, мені все ж чогось не вистачило. От не можу зрозуміти чого. Але це не дає поганого посмаку чи псує враження, просто якийсь маленький пазлик, якого не вистачає. Він навіть не помітний, якщо дивитися на картину загалом.

В будь-якому разі, щира моя порада! Це неймовірна дилогія!

#дегустація