2025-12-24 06:02:13
Довіра до Національного банку України, як ключової інституції воюючої держави, може бути суттєво підірвана. Причина – очільник НБУ пан Пишний, схоже, не має профільної банківської освіти і, нібито, не є самостійним.
Про це йдеться в статті Освіта голови НБУ як фактор ризику: академічна історія Андрія Пишного . А це своєю чергою може мати мультиплікаційний ефект на економіку, партнерів і репутацію країни загалом, що створює додаткові ризики в умовах широкомасштабного вторгнення.
«Давня дискусія, яка точиться навколо історії з банківською освітою та науковим ступенем голови НБУ Андрія Пишного, є певним ризиком для України», - пише авторка статті Тетяна Стежа. – «Досудовим слідством було встановлено, що Андрій Пишний, завідомо знаючи про підроблення документів на його користь директором Сумської філії "Університету сучасних знань" Володимиром Василенком, незаконно використав їх, надавши у 2004 році до Української академії банківської справи НБУ», де й отримав банківську освіту.
Сумніви щодо доброчесності голови НБУ автоматично лягають на всю інституцію
Окрім того, у публічному просторі давно існує сприйняття Андрія Пишного, як протеже екс-глави ОПУАндрія Єрмака. Це звісно не є і не може бути злочином, але, враховуючи скандал довкола постаті Єрмака, це накладає відбиток і на керівника НБУ. Адже чим вище посадовець на своїй посаді, тим вищими мають бути стандарти прозорості.
Центральний банк країни, котра рухається в Євросоюз, не може дозволити собі мати сірі плями в репутації керівника, який працює за посадою і з Міжнароднимвалютним фондом, міжнародними кредиторами, донорами. Для міжнародних партнерів питання не в тому, чи є вирок, а чому навколо голови НБУ існує скандал, який не закривається.
У 2022 році кандидат на посаду голови НБУ проходив обов’язкові перевірки. Напрошується висновок, що або перевірка була формальною, або проблему вирішили не помічати.
Для відповідального чиновника європейської держави в такій ситуації прийнятними могли бути два сценарії: документально зняти всі питання щодо профільної освітиабо піти з посади в інтересах держави та НБУ.
Чи здатна держава захищати довіру до своїх ключових інституцій? Питання на яке варто відповідати однозначно, навіть коли це політично незручно.
Про це йдеться в статті Освіта голови НБУ як фактор ризику: академічна історія Андрія Пишного . А це своєю чергою може мати мультиплікаційний ефект на економіку, партнерів і репутацію країни загалом, що створює додаткові ризики в умовах широкомасштабного вторгнення.
«Давня дискусія, яка точиться навколо історії з банківською освітою та науковим ступенем голови НБУ Андрія Пишного, є певним ризиком для України», - пише авторка статті Тетяна Стежа. – «Досудовим слідством було встановлено, що Андрій Пишний, завідомо знаючи про підроблення документів на його користь директором Сумської філії "Університету сучасних знань" Володимиром Василенком, незаконно використав їх, надавши у 2004 році до Української академії банківської справи НБУ», де й отримав банківську освіту.
Сумніви щодо доброчесності голови НБУ автоматично лягають на всю інституцію
Окрім того, у публічному просторі давно існує сприйняття Андрія Пишного, як протеже екс-глави ОПУАндрія Єрмака. Це звісно не є і не може бути злочином, але, враховуючи скандал довкола постаті Єрмака, це накладає відбиток і на керівника НБУ. Адже чим вище посадовець на своїй посаді, тим вищими мають бути стандарти прозорості.
Центральний банк країни, котра рухається в Євросоюз, не може дозволити собі мати сірі плями в репутації керівника, який працює за посадою і з Міжнароднимвалютним фондом, міжнародними кредиторами, донорами. Для міжнародних партнерів питання не в тому, чи є вирок, а чому навколо голови НБУ існує скандал, який не закривається.
У 2022 році кандидат на посаду голови НБУ проходив обов’язкові перевірки. Напрошується висновок, що або перевірка була формальною, або проблему вирішили не помічати.
Для відповідального чиновника європейської держави в такій ситуації прийнятними могли бути два сценарії: документально зняти всі питання щодо профільної освітиабо піти з посади в інтересах держави та НБУ.
Чи здатна держава захищати довіру до своїх ключових інституцій? Питання на яке варто відповідати однозначно, навіть коли це політично незручно.