Дослідники з Southwest Research Institute та Університету Техасу в Сан-Антоніо проаналізували зразки місячного ґрунту, повернуті місіями Apollo 11, 16 і 17, щоб з’ясувати, як космічне вивітрювання впливає на їхнє ультрафіолетове відбиття. Вони показали, що вивітрювання нарощує на поверхні зерен кількість нанофазного заліза (npFe⁰), через що такі частинки темнішають у далекому ультрафіолеті та інакше розсіюють світло.

Отримані результати допомагають точніше інтерпретувати дані приладу Lyman-Alpha Mapping Project (LAMP) на борту Lunar Reconnaissance Orbiter, який із 2009 року досліджує Місяць. Розуміння того, як вивітрювання змінює яскравість «сухого» ґрунту, критично важливе для надійного виокремлення сигналів водяного льоду у постійно затінених полярних кратерах.

Космічне вивітрювання – це сукупність змін на поверхнях безатмосферних тіл (мікрометеоритні удари, потік сонячного вітру), яка утворює в обвуглених склоподібних ободках зерен наночастинки заліза. Саме вони поступово знижують альбедо та змінюють спектри — у видимому й ближньому ІЧ роблячи їх темнішими й «реддінговими», а у далекому УФ — помітно послаблюючи яскравість.

Команда застосувала сучасні методи, зокрема високороздільну трансмісійну електронну мікроскопію, щоб дослідити структуру та хімічний склад окремих зерен пилу. Знімки показали: сильно «дозрілі» (вивітрені) частинки всіяні численними наночастинками заліза й тому тьмяніші у FUV-діапазоні, тоді як менш вивітрені — світліші. Результати опубліковано в журналі Journal of Geophysical Research: Planets.

https://phys.org/news/2025-12-lunar-soil-analyses-reveal-space.html

Підписатись на космос | Підтримати нас