Дорослими очима на історію з дитинства (і напишіть, будь ласка, в коментарях, як вам книга, якщо читали!)

«Пригоди Гекльберрі Фінна»
Марк Твен
(це нетлінна класика, якось важко тут ставити оцінку; книга хороша)

Практично волоцюга, хлопчисько Гекльберрі Фінн, опиняється в полоні у власного батька. Він вирішує інсценувати свою смерть і втекти по річці Міссісіпі. Дорогою він зустрічає раба Джима, який утік від хазяйки, що саме збиралася його продати. Джим і Гек об’єднуються, щоб утекти разом, де на їхню долю випаде безліч випробувань

Ці випробування пов’язані не стільки з фізичним виживанням (хоч і моменти «на волосину від смерті» також будуть), скільки з душевними муками Гека, який майже в кожній історії опиняється на роздоріжжі: бути чесним і дотримуватися норм чи бути хитрим і вчиняти по справедливості. Тож хлопцю часто доводиться вдаватися до «обману на благо», що може суперечити світогляду юного читача (на якого, власне, й розрахована ця книга), і це добре, бо світ і справді несправедливий (#1).
Щоб дізнатися, чи не переслідують Гека з Джимом, Гек перевдягається у дівчинку й входить у довіру до літньої жінки; а щоб урятувати людей (хай навіть вони злочинці!) на судні, яке тоне, Гек розповідає капітанові катера вигадану історію про важливу персону, яка нібито перебуває на борту, — і за її порятунок можна отримати гроші. Варто відзначити, що всі історії, які Гек вигадує про власне походження, завжди напрочуд креативні й цілком відповідають найкращим традиціям бурхливої дитячої уяви!

Наприкінці роману в історії з’являється Том Сойєр. Багатьом із нас цей хлопчина запам’ятався як позитивний персонаж, однак у цьому романі, та ще й крізь призму сучасних норм, Том Сойєр — відвертий зарозумілий вискочка з привілейованого суспільства, який ще й постійно наражає друзів на невиправдану небезпеку. Для прикладу, ось так Том говорить до свого друга:
— …Це ти можеш відкопувати Джима кайлом, не вбачаючи нічого, бо ти ж у цьому нічого не тямиш; а я не можу, бо добре знаю, як воно здавна ведеться. Дай мені ножа.
Він мав свого власного ножика, проте я подав йому свого. Він жбурнув його на землю та й каже:
— Дай мені ножа!

А що ж Джим?
Раб Джим у цій історії постає кмітливою людиною з добрим серцем, який (дивлячись сучасними очима) несправедливо є жертвою системи. Цікаво, що в самому тексті немає прямого засудження цієї системи, радше передане невербальне співчуття, а рабство зображене як своєрідна норма часу. Варто відмітити, що в романі описано період (~1842–1845), до Громадянської війні (1861–1865) в Америці, хоча опубліковано твір було 1884 року. Ще цікаво, що і Джим, і Гек, попри відсутність освіти, обидва мають певний природний інтелект і, опинись вони в інших обставинах, могли б досягти високого становища в суспільстві. Але світ несправедливий (#2)!

Забігаючи трохи наперед (це вже більше до розділу «Суб’єктивно»), Персіваль Еверетт у «Джеймсі» якраз робить із Джима самоучку і майже філософа. Якщо у «Фінні» він забобонний і релігійний, то розумний Джим у «Джеймсі» — переконаний атеїст. Але про це згодом

Суб’єктивно.
Я б не прийшла до цієї історії добровільно, якби не «Джеймс» Еверетта. Однак і як окремий твір «Пригоди Гекльберрі Фінна» — це хороший дитячий роман, який не лише занурює у світ дитячих фантазій та пригод, а й, хай навіть дещо інфантильно але ілюструє важливий історичний зріз часу. Раджу до читання (особливо якщо плануєте читати «Джеймса»)

#зк_відгук 140 (34)