Для порівняння: зверху — Кілійський меморіал пам’яті, праворуч — Дружківський.

Кілія, як і Ізмаїл, як і Білгород-Дністровський, знаходяться в сраці світу від фронту. Мають якийсь бюджет, але алея слави зроблена суто “на від’єбись”, аби було. Причому табличок там настільки багато, що скоро одна на одну залазитиме.

Знизу — прифронтова Дружківка. До лінії бойового зіткнення 20 кілометрів, місто щодня під обстрілами. Але це не заважає місцевій владі підтримувати адекватний меморіал пам’яті. І я б не сказав, що він дорого коштує.

Ну, що маємо — те маємо.

Написати нам | Мерч | Підтримати канал