Ділимося першим конспектом з кнференції SALT. Точка опори

Андрій Длігач, стратег, футуролог, засновник та голова Advanter Group, говорив про людський капітал і майбутнє індустрії гостинності в Україні ❤️

1. Головний виклик для ресторанного бізнесу зараз – це навіть не зниження купівельної спроможності, а демографічна криза, яка розгортається в Україні.

Але це не означає, що бізнес має стати на паузу. І центральна функція, яку ресторани мають виконувати – це не просто “готувати та надавати сервіс”, а допомагати покращувати фізичне та ментальне здоров'я. Це концептуально нове осмислення місії.

2. В 2026-2027 році ресторанний ринок буде проходити не через процес відновлення, а через переосмислення. Ціль у 2026 році – просто вижити, але не переставаи мріятию
2027-2028 – свідомо керувати змінами та орієнтуватися на зростання в нових умовах.
2030 – не тільки мріяти, але й діяти масштабно. Це час для тих, хто буде готовий здійснити прорив.

3. Економічне зростання країни напряму пов’язане із ментальним здоров’ям населення. В Україні із цим катастрофічна ситуація: за різними оцінками тільки від 11% до 17% вважають свій ментальний стан задовільним.

Крім об’єктивних факторів, тобто стресу та виснаженню через війну, на це впливають й інші речі.
Наприклад, “заборона на радість” є деструктивною.
Це те, що заважає нам як суспільству.

Драйвери добробуту – це допитливість, емоційна стійкість та оптимізм за будь-яких сценаріїв. І заклади – як простори, де людина може відпочити та перезавантажитися – важливі.❤️‍🩹

4. Лояльності гостей не існує.😳 Ресторанний бізнес в Україні пройшов декілька етапів. Спочатку був етап стимуляції: точкових акцій та знижок, що “мотивували” гостей прийти.

Потім були “битви брендів”. Ресторани намагалися створювати фан-клуби і вірили, що це гарантуватиме “постійних гостей”. Зараз йдеться про постійну боротьбу за увагу. Людина може роками ходити до вас, але щойно з’явиться щось цікавіше та більше зручне, вона піде.

Замість лояльності ресторатори мають мислити категоріями партнерства, заснованого на щирості.
Замість lovemark – lifemark.

Це вже не про бренд, а про силу ідей та особистостей.


5.     України має перестати асоціюватися із “житницею”.
Якщо ми і житниця, то не харчів, а сенсів.
Зараз українці буквально перевинаходять “Європу” і наповнюють новим змістом  питання свободи. Час долати меншовартість. Ми вже – гравці на глобальному ринку. І українські ресторани – органічна частина цього процесу.

6.     Те, що реально може змінити правила гри – це тотальна персоніфікація досвіду для гостей закладів. Зокрема, через ШІ інструменти. Найголовніше – знайти баланс між функціональною їжею та насолодою. Все частіше люди обирають страву, орієнтують на рекомендації своїх дієтологів. І закладам необхідно мати опції для людей з різними харчовими стратегіями.

7.     Заклади стають просторами, навколо яких формують спільноти. Водночас вони самі мають виходити за межі фізичних просторів і продавати свою їжу там, де це зручно людям: від лікарень до потягів.

Приклад: кава Idealist на «Укрзалізниці», круті заклади на вокзалі, кав'ярні «Весна» в лікарнях та університетах.

Поки доставка та темні кухні глобально “не злетіли”, як не це чекали після пандемії, тут є великий потенціал для зростання.

Пишіть, з якими пунктами погоджуєтется, а з якими - ні.