Давайте сьогодні поговоримо про травми, які невидимі.

Не всі рани можна побачити. Є ті, що не лишають шрамів на тілі, але вплітаються в наші думки, реакції та вибори. Це — травми дитинства, втрат, знецінення, зради, і навіть тих маленьких щоденних ран, про які ніхто не здогадується.

Їх важко пояснити, бо зовні «все добре». Але всередині може жити відчуття провини, тривога, страх близькості, відмова довіряти чи дозволяти собі радіти.

Важливо пам’ятати: те, що невидиме для інших, не менш реальне для вас.
І ваше право — дбати про себе, шукати підтримку, говорити про біль, навіть якщо він не має «видимої причини».

Травма не визначає вас назавжди. Її можна прожити, інтегрувати та навчитися будувати життя, в якому більше безпеки, ніж страху.

💬 А які «невидимі» рани ви помічаєте у своєму житті чи в житті близьких?