Читаю зараз про квантове поле Джо Диспензу.

І для мене це дуже точно лягає на точку C — наше невідоме.
Те, куди ми зазвичай боїмось іти.
А якщо чесно, ми навіть думати туди боїмось.

Мені пригадується одна історія...

⢡⠆⡰⡘⠦⢅⢉ ⠸⠎⢅⣠⡄⠒ ⢢⡔⣀ ⠍⡈⡠⡢⢆⣈⢐ ⠍ ⠱⠔⢢ ⠪⠬⠆⢡⠕ ⠱⠒⠑⠅⢔⠇⡃⡢⠔⠊

Колись ввечері я сиділа на кухні зі свекрухою.
Ми пили чай і говорили про нашу машину — мікроавтобус, який ми купували з чоловіком в кредит, ще й у доларах.
Останню виплату ми закрили з допомогою родичів, як і закрили ту кредитну історію.

Цей бус був нашим улюбленцем.
Він возив нас Європою, на канікули, вміщав велику родину.
Але з часом почав ламатись, і в нього постійно треба було вкладати гроші.

Я не раз казала чоловіку, що нам потрібна нова машина.
Але він ніяк не міг підібрати варіант нового авто, який би реально відгукувався.

І от того вечора ми за чаєм говорили, що ж могло б бути замість буса.
І я так, ніби між іншим, кажу:
я б хотіла позашляховик.
Чорний.
Великий.
Такий, щоб міг проїхати всюди і був дуже красивий.

Свекруха подивилась на мене і сказала:
«Так ти джип хочеш…»
І зітхнула з таким виразом обличчя, що я аж присіла.

В той момент я дуже чітко подумала:
де зараз я і де той джип.
Грошей на нього у нас не було.
Навіть близько.

Але бажання я озвучила з таким відчуттям, ніби я вже в ньому сиджу. Не знаю чому, але отак відбулось

Через пару років ми купили саме таку машину.
Нову. Чорну. Позашляховик ..
І таку, яку я тоді уявила.

І скоріш за все у вас теж є хоча б одна така історія.
Момент, коли ви чогось захотіли, ще не маючи для цього жодних реальних підстав.

➡️просто з відчуттям «це моє», навіть якщо розум говорив протилежне.

особисто для мене це момент, коли ти дозволяєш собі подумати і відчути те, куди ще не дійшла логікою.

Найстрашніше в точці C дозволити собі туди подивитись 😇

Бо щойно ти чесно формулюєш бажання,
не знецінюючи його фразами «та це нереально»-
ти виходиш за межі того, ким ти себе знаєш зараз.

І саме тут більшість зупиняється. Я сама така 🤳, бо мозок наш "на чеку"

Тому якщо взяти собі на замітку одну річ, то ось цю:

📍не обрізайте свої бажання до масштабу теперішнього життя;
📍не змушуйте себе одразу розуміти «як»
📍і не знецінюйте те, що поки не має раціонального пояснення

І як раз точка C буде напрямом, який ви дозволяєте собі побачити. Поки побачити ..

Все інше приходить з часом.
І дуже часто так само несподівано, як у тих історіях, які ви зараз, можливо, згадали.


Такі історії зʼявляються тоді, коли людина хоча б раз чесно дозволяє собі подивитись у точку C, не намагаючись одразу пояснити це логікою. Просто подивитись

Саме тому я працюю з вектором A–B–C ➡️як зі способом витягнути з себе справжні бажання, а не ті, що «по кишені зараз».

І саме там починається наступний рівень.

В якийсь момент я зібрала вектор A–B–C у серію промптів.

Щоб полегшити роботу з розпаковкою досвіду і сенсів

Якщо ви відчуваєте, що у вас теж є «та сама історія,
або ваш досвід поки не упакований так, щоб було видно вас як експерта,
або все це є, але не складається в слова —

цей інструмент може стати вашою точкою входу