Читаю роман про Корею 1950-х років. Про освічену жінку Сонджу, яку видали заміж у село. Про війну, про складні долі, і як героїня намагається знайти сенс в такому житті.

І раптом, дуже неочікувано для мене, цим сенсом стає... книжковий клуб 😳

Сонджу створила його для жінок, які навіть не вміли читати. Вона читала їм сама.

Для цих жінок клуб був не просто місцем обговорення книг, «подобається чи не подобається», а єдиною можливістю дізнатися, як живуть люди в інших країнах, розширити горизонти, вийти за межі власної реальності.

Мене вразило, що саме книжковий клуб став віконцем у великий світ 🌎

І я думаю: яке це щастя, що ми вміємо читати самі й можемо відкривати нові світи з книжками.

Але, як бачите, книжкові клуби були давно і залишаються актуальними досі.

А вам траплялися цікави згадки книжкових клубів?

#кт_клуб

Книготерапія 📗Підписатись