🌎 Чи планую я свій особистий рік і чи ставлю собі цілі: мій досвід та думки. Частина 1 .

Вважаю, що для особистого планування кожен має підібрати ті методи, які краще працюють особисто для вас (зараз мова не йде про бізнес-планування чи план соціального проєкту). Нині популярні "конкретні" підходи, які наголошують, що треба ставити максимально чіткі, точні особисті цілі, максимально прописувати строки й результати, малювати в голові ту картинку й ті відчуття, які ти будеш отримувати, коли досягнеш цих цілей. Я з цим в цілому погоджуюся, але все ж вважаю, що це працює не для всіх.

Справа в тому, що у кожного з нас є певні відмінності в тому, як працює саме наша психіка. Ми всі різні. Для когось жорсткі строки — дуже дієвий метод; чітке прописування цілей — реальна умова отримання результату; людина спокійно ставиться до того, якщо щось не досягнуто або досягнуто не зовсім так, як планувалося.

Однак, це працює не для всіх. Багато з нас перебувають у складному психологічному стані, постійний стрес, всі плани летіть шкереберть, і треба прислухатися до себе. Конкретне планування може завдати додаткового стресу й не бути ефективним, якщо ви гостро відчуваєте:
1. Страх невдач і їх болісне переживання. Якщо вам важко переживати невдачі, то може бути так, що коли ви чітко пропишете цілі й не досягнете їх, це стане для вас великим стресом, плюс один крок до депресії, погіршення стану. І внаслідок такого цілепокладання ви вийдете в "мінус" замість того, щоб іти в плюс.
2. Супротив обов'язковому. Для багатьох людей, коли ми ставимо собі цілі як як обов’язок, як жорсткі обмеження, стає навпаки знаком СТОП і заважатиме досягненню, викликатиме супротив, внутрішній саботаж. Це те, чого психіка буде максимально уникати, якщо відчуває як примус.

Але що ж робити? Як планувати? Моя порада, в першу чергу прислухайтеся до себе і дивіться, як зручно саме вам, а не комусь. Сфера особистого планування й особистого розвитку — це завжди експерименти і вміння відчути себе: що краще працює саме у вас і для вас. Ми можемо користуватися сучасними підходами, але важливо спостерігати, чи вони працюють конкретно у вашій ситуації: якщо працюють — чудово якщо не працюють — треба розбиратися, чому не працюють, шукати інші й спокійно до цього ставитися.

Як особисто я планую свій рік? Я не ставлю собі на рік дуже конкретних цілей (з результатами, датами), але прописую для себе орієнтири року. Що би я хотіла досягнути в цьому році? Іноді це 10 основних пунктів, іноді 5. Авже потім в поточному житті розписую список задач на місяць/тиждень/день - за потребами.

Моє "планування року" не завжди прив’язано до 1 січня. Іноді, як зараз, починаю це робити 1 січня, але можу планувати і в липні, і в листопаді, і в лютому — коли наберуся сил, коли дозрію всередині до якихось рішень, до більш конкретних думок стосовно свого майбутнього. Коли змінюється саме життя, що коригує мої плани.

І важливими для мене є не стільки поставлені цілі, скільки сам процес планування - прислухатися до себе, відчути, що для мене важливо, куди я хочу потрапити в майбутньому. Планування для мене важливий інструмент, що дозволяє підтримувати стабільність в нестабільному світі, шукати час для себе й не втрачати себе й свої мрії в рутині поточних справ та обов'язків. Але про це поділюся в новій публікації.

Друзі, а як ви плануєте/не плануєте особистий рік? Цікаво прочитати про ваші думки щодо цього.