2025-09-15 02:03:36
Чотири кімнати
Four Rooms, 1995
IMDb 6.7 | RT 13%
Трейлер (en)
Режисери: Еллісон Андерс, Олександр Роквелл, Роберт Родрігес, Квентін Тарантіно
Актори: Тім Рот, Антоніо Бандерас, Квентін Тарантіно, Девід Провал, Брюс Вілліс та інші
🇺🇸 | 1:38 (98хв) | ↗️ | #комедія
Тримайся подалі від тих, хто не спить вночі, від дітлахів, від шльондр, і не втручайся в суперечки між чоловіком і дружинною.
моя оцінка – 7️⃣5️⃣
Молодий портьє Тед змушений працювати на зміні сам, та ще й напередодні Нового року. Цю свою вахту він запам’ятає на все життя, адже за одну зміну Тед переживе стільки, що декому не пережити і за одне життя.
Божевілля чи шедевр?
На думку професійних критиків, фільм є найпровальнішим у спадку Тарантіно і Родрігеса, та й небагату фільмографію Андерс і Роквелла картина також не прикрашає. Утім, думка критиків зазвичай мене цікавить в останню чергу. Глядачі сприйняли проєкт значно прихильніше, хоча з їхніми захопленими оцінками я також не цілком згоден.
«Чотири кімнати» – це фільм, що складається з чотирьох новел, кожну з яких зняв окремий режисер за власним сценарієм. Їх об’єднує головний герой – портьє в готелі, який за одну ніч чергування потрапляє у чотири ексцентричні історії. Події подані з часткою божевілля, але не виглядають повною маячнею, адже за кожною історією стоїть певний сенс.
У головній ролі – Тім Рот. Стільки рухів тіла, така палітра міміки, що просто не встигаєш стежити. На перший погляд усе це здається кривлянням, але згодом лишається відчуття гармонійності образу та повної відповідності атмосфері фільму. До того ж його дивакувата поведінка – пряма відсилка до стилю Джеррі Льюїса у фільмі «The Bellboy» 1960 року.
Звісно, ідеальних новел тут майже немає – кожна має свої вади (ну, окрім тарантінівської, бо то точно шедевр). Тому радити цей фільм усім підряд було б необачно: гумор і сама концепція дуже специфічні. «Чотири кімнати» – комедія не без смішних моментів, із яскравими акторськими роботами та цікавими сюжетними поворотами, але не всі новели мають ці переваги. Принаймні перші дві змусили мене нудьгувати, зате Родрігес і Тарантіно зуміли виправити враження. Тож, зваживши всі «за» і «проти», я все ж вирішив поставити позитивну оцінку.
Фільм вартий уваги, якщо ви цінуєте неординарну класику, специфічний гумор та не боїтеся експериментів. Це кіно радше не про цілісність чи бездоганність, а про гру з формою, атмосферою й характером. Якщо вам цікаво спостерігати, як різні режисери намагаються висловитися в межах одного простору і за участю одного героя, то «Чотири кімнати» стане доволі незвичним, але захопливим досвідом.
Як казав мій дід, чим менше необміркованих вчинків, тим менша вірогідність мати дурний вигляд.
———
ℹ️ Після спільної роботи з Квентіном у «Кримінальному чтиві» Брюс Вілліс напросився знятися в тарантинівській частині «Чотирьох кімнат» безкоштовно. Тому Вілліса навіть немає в титрах: згідно з правилами Гільдії кіноакторів артисти не мають права зніматися безкоштовно.
———
Підписатись на канал
Four Rooms, 1995
IMDb 6.7 | RT 13%
Трейлер (en)
Режисери: Еллісон Андерс, Олександр Роквелл, Роберт Родрігес, Квентін Тарантіно
Актори: Тім Рот, Антоніо Бандерас, Квентін Тарантіно, Девід Провал, Брюс Вілліс та інші
🇺🇸 | 1:38 (98хв) | ↗️ | #комедія
Тримайся подалі від тих, хто не спить вночі, від дітлахів, від шльондр, і не втручайся в суперечки між чоловіком і дружинною.
моя оцінка – 7️⃣5️⃣
Молодий портьє Тед змушений працювати на зміні сам, та ще й напередодні Нового року. Цю свою вахту він запам’ятає на все життя, адже за одну зміну Тед переживе стільки, що декому не пережити і за одне життя.
Божевілля чи шедевр?
На думку професійних критиків, фільм є найпровальнішим у спадку Тарантіно і Родрігеса, та й небагату фільмографію Андерс і Роквелла картина також не прикрашає. Утім, думка критиків зазвичай мене цікавить в останню чергу. Глядачі сприйняли проєкт значно прихильніше, хоча з їхніми захопленими оцінками я також не цілком згоден.
«Чотири кімнати» – це фільм, що складається з чотирьох новел, кожну з яких зняв окремий режисер за власним сценарієм. Їх об’єднує головний герой – портьє в готелі, який за одну ніч чергування потрапляє у чотири ексцентричні історії. Події подані з часткою божевілля, але не виглядають повною маячнею, адже за кожною історією стоїть певний сенс.
У головній ролі – Тім Рот. Стільки рухів тіла, така палітра міміки, що просто не встигаєш стежити. На перший погляд усе це здається кривлянням, але згодом лишається відчуття гармонійності образу та повної відповідності атмосфері фільму. До того ж його дивакувата поведінка – пряма відсилка до стилю Джеррі Льюїса у фільмі «The Bellboy» 1960 року.
Звісно, ідеальних новел тут майже немає – кожна має свої вади (ну, окрім тарантінівської, бо то точно шедевр). Тому радити цей фільм усім підряд було б необачно: гумор і сама концепція дуже специфічні. «Чотири кімнати» – комедія не без смішних моментів, із яскравими акторськими роботами та цікавими сюжетними поворотами, але не всі новели мають ці переваги. Принаймні перші дві змусили мене нудьгувати, зате Родрігес і Тарантіно зуміли виправити враження. Тож, зваживши всі «за» і «проти», я все ж вирішив поставити позитивну оцінку.
Фільм вартий уваги, якщо ви цінуєте неординарну класику, специфічний гумор та не боїтеся експериментів. Це кіно радше не про цілісність чи бездоганність, а про гру з формою, атмосферою й характером. Якщо вам цікаво спостерігати, як різні режисери намагаються висловитися в межах одного простору і за участю одного героя, то «Чотири кімнати» стане доволі незвичним, але захопливим досвідом.
Як казав мій дід, чим менше необміркованих вчинків, тим менша вірогідність мати дурний вигляд.
———
ℹ️ Після спільної роботи з Квентіном у «Кримінальному чтиві» Брюс Вілліс напросився знятися в тарантинівській частині «Чотирьох кімнат» безкоштовно. Тому Вілліса навіть немає в титрах: згідно з правилами Гільдії кіноакторів артисти не мають права зніматися безкоштовно.
———
Підписатись на канал