Чому теза «влада краде → допомагати армії не треба» — це пастка, вигідна ворогу

1. Корупція ≠ привід скласти руки, а навпаки — причина діяти ще більше.

Коли система дає збої, кожна додаткова ініціатива перекриває діру й рятує життя. Якщо держава втратила 1 ₴ через розпил, а волонтери докинули 1 ₴ на дрон чи турнікет — ми повернули баланс на користь фронту.

2. Ворогу байдуже, хто вкрав і скільки.

Російський снаряд не зупиняється, щоб перевірити держзакупівлі. Чим більше людей нічого не роблять під приводом «усі крадуть», тим менше броні, дронів і турнікетів отримають ті, хто нас реально захищає.

3. Критика й контроль — потрібні; бездіяльність — смертельна.

Одночасно можна (і треба!) вимагати прозорості від Міноборони та щодня друкувати на 3д-принтері, плести сітку чи донатити 50 ₴.

4. Успіх волонтерів доводить: «воно працює».

FPV-дрони, транспорті роботи, детектори дронів — усе це зʼявилося саме тому, що сотні тисяч людей не чекали, поки держава «припинить красти». Вони діяли й навʼязали стандарт, який держава тепер змушена підтягувати.

5. Пасивність множить втрати.

Якщо кожен «розчарований платник податків» складе руки, цифра 600 000 кілограмів надрукованих виробів ніколи б не зʼявилась, а от кількість поранених на полі бою виросла б у рази. Це прямий шлях до поразки.

Мораль проста: пожежі байдуже, заплатив ти податки, чи ні; російським ракетам байдуже, хто писав гнівний пост про крадіїв. Реальні дії — це єдине, що ставить барʼєр між будинком і вогнем, поразкою у війні і перемогою.

Тому долучайтесь до ДрукАрмії і друкуйте перемогу вже сьогодні https://drukarmy.org.ua