Чому при частих переломах кісток слід подбати про серце?
Зараз у всьому світі проводиться досить багато досліджень щодо зв’язку між частотою переломів, остеопорозом та серцево-судинним ризиком. Те, що вони взаємопов’язані, доведено, вчені вивчають механізми цієї взаємодії, аби розробляти ефективні стратегії лікування, а головне – профілактики.

Хто в зоні ризику щодо переломів?
Травматизм, зокрема, переломи кісток підвищується у людей після 55 років:
- у чоловіків – 55-60 років,
- у жінок – 60-65 років.
Найпоширенішими є травми великогомілкової та малогомілкової кісток.

А щодо сумновідомих переломів шийки стегна?
Так, перелом стегнової кістки дуже часта травма у людей старшої вікової групи. Це майже 45% від усіх переломів.
Найчастіше люди травмують саме шийку стегнової кістки – до 55% від усіх випадків.
І, так, ця травма вважається небезпечною через значну кількість ускладнень після таких переломів, що й досі лишається високою. Крім вираженого больового синдрому, доволі поширеними є ускладнення, пов’язані більшою мірою з знерухомленням – ризик тромбоемболій, пневмоній, порушення в роботі кишечника, аж до його парезу.
Повністю одужують, на жаль, лише 30-35% пацієнтів.

Які ще переломи найгірше загоюються?
Уповільнене зрощення спостерігаємо, наприклад, при ураженні малогомілкової кістки, фалангів пальців стоп, надколінника, стегнової кістки та кісток тазу (залежно від наявності/відсутності зміщення).
Тривалий шлях одужання у пацієнтів з мінно-вибуховими травмами, адже одним з ускладнень таких уражень є порушення мікроциркуляції та трофіки в ділянці ураження.

Це правда, що після переломів кістки починають швидше втрачати свою щільність?
Це так. Процес резорбції кісткової тканини – коли зменшується їхній об’єм та маса – відбувається зазвичай на тлі підвищення рівня паратгормону – основного «винуватця» розвитку остеопорозу.

Це тому трапляються повторні переломи?
Це, звісно, не єдина причина, але основна.
❗️Відомо, що у пацієнтів з переломами в анамнезі ризик виникнення наступного перелому підвищується у 2,2 раза проти пацієнтів без переломів.
Якщо у людини виявлено остеопенію – це, нагадаю, зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), тобто основного показника міцності кісткової тканини, а відтак й ризику переломів – профілактику остеопорозу слід розпочинати негайно!
Адже остеопоротичні переломи, особливо у жінок у віці старше 75 років виникають дуже часто – у 25% жінок виявляють щонайменше один перелом хребця.
❗️У пацієнток, старших 75 років, з діагностованим компресійним переломом хребця ризик повторного перелому збільшується у тричі, при повторному переломі – у п’ять разів, а після третього – у десять разів!
❗️При цьому варто пам’ятати, що компресійні переломи хребців на тлі остеопорозу стаються навіть без якихось навантажень, а просто через необережний рух.

Як виявляють остеопенію?
Остеопенію, а відтак й підтвердження/скасування діагнозу «остеопороз» визначають за допомогою спеціального дослідження – денситометрії. Вона буває ультразвуковою або рентгенологічною.
Критерієм, що підтверджує остеопенію, є МЩКТ=Т-бал від -1 до -2,53.

То, що ж поєднує патології серця та кісткової тканини?
По-перше, вік 55+. Оскільки зазвичай йдеться про пацієнтів старших вікових груп, ці люди, як правило, вже мають хронічні серцево-судинні порушення та хворіють на гіпертонію, ішемічну хворобу серця, атеросклероз тощо.
До того ж остеопенія належить до вікозалежних станів.
Тому більший ризик мають також люди з деменцією, катарактою та деякими іншими хворобами та на тлі приймання глюкокортикоїдів, гіпнотиків та інших препаратів.
Тож, наближаючись до віку 55 років (а краще раніше!), варто детально обговорити з лікарем можливі заходи профілактики остеопенії. І, бережіть себе! ❤️