Чому кейс із «5 колосків» від BEVZA = це НЕ ОК?

Мене попросили написати свою думку. Я ознайомилася і переглянула коментарі під дописом.

Так от, цей кейс - це класичний приклад, коли культурний символ, який має страшенно травматичний зміст потрапляє в формат комерційного декору. І через це (що дуже логічно) вибухає репутаційна криза.

Чому це не ок?

1. Символ з історичною травмою не можна перетворювати на «ялинкову прикрасу». Адже згорілий колосок - це не про незламність. Це трагедія, смерть, голод, репресії. Колосок в 1930-х - не естетичний елемент. Це був маркер виживання, за який могли вбити. Перетворити це на «сувенір для свят» = тривіалізація геноциду.

2. Повний розрив контекстів: горе, лихо, смерть поєднали з «It’s the most wonderful time of the year». Тональний розрив, який в маркетингу є одним з найгірших факапів. Ти не можеш поєднати трагедію і святковий контент.

3. Естетизація трагедії = завжди програш. В маркетингу є правило: «трагедія не може бути естетизована для комерційного продукту». Це не працює ніде, ніколи, в жодній країні. Голокост, 9/11, Руанда, Голодомор - всі ці теми належать сфері пам’яті, а не продажів.

4. Погано вибудована комунікація бренду. Бо, вибачте: «Це присвята стійкості наших пращурів». Серйозно? Ми пам'ятаємо і без вас. Ми живемо в моменті, коли українці знову переживають смерть, втрати, геноцид - фізично і щодня.

5. Бренд не зробив домашню роботу. Адже в будь-якому проекті, який торкається складних сенсів, є базовий чекліст: консультація істориків, консультація етичних експертів, аналіз культурної чутливості, тестування реакції ком’юніті, оцінка ризиків, правильний тон, момент, позиціонування. Таке враження, що не було зроблено нічого з цього.

Це кейс про розрив між брендом і суспільством. Bevza про естетику, свято, форму. Українське суспільство про втрату, геноцид. Погано це все.

💔🕯️