чого тільки не зробиш заради зручного нічного читання.

про альберта великого розповідають, що він, вірячи в здатність кажанів дуже добре бачити в пітьмі, щовечора мастив обличчя кажанячою кров'ю, щоб і собі покращити нічний зір. усе-таки світлові дні завжди якісь короткі, а книжки самі себе не прочитають (і не напишуть).

повір'я про дієвість таких процедур, до речі, були дуже живучі: 1874 року в швеції фольклористи записали пораду «намастити очі кров'ю кажана, щоб уночі бачити так само добре, як і вдень».

#вечірнінотатки