Чітта

Слово citta [санскр. चित्त] утворене від кореня √cit — «мислити», «пізнавати» як пасивний дієприкметник минулого часу.

Найчастіше перекладається як «свідомість» або «увага».  Причина двох варіантів перекладу в тому, що жоден із них не є ідеальним.

Точнішим перекладом було б «субстанційоване самоусвідомлення свого я». Тобто чітта знаходиться там, де ми відчуваємо своє я. 

Це відчуття проекції психіки на фізичне тіло, про яке йде мова у психосоматиці та тілесно орієнтованої психотерапії. Й це відчуття, з яким далі можна практикувати. Наприклад, коли ми погано рефлексуємо тілесні відчуття проблемних зон тіла. 

«Гхеранда-самхіта» описує чітту так:

4.2. Як тільки чітта, що є непостійною і схильною до блукань, виходить через брами чуттів (індрій), ти маєш приборкати її та привести під контроль Атмана.

Свамі Вівекананда розумів чітту як «матерію думки». 

Чітту з увагою, ототожнював Десікачар.

Вʼяса (коментатор «Йогасутри») розумів чітту як свідомість.

Він також виокремив п’ять етапів на шляху до мети йоґи — очищення чітти від врітті:

1. Кшипта — розсіяна свідомість.
2. Мудха — затуманена, пригнічена свідомість.
3. Вікшипта — майже зібрана свідомість, що лише зрідка відволікається.
4. Екаґра — зосереджена свідомість. Активна концентрація, але ще з оцінками та упередженнями.
5. Ніруддха — свідомість не тільки зібрана, а й фіксує врітті (когнітивні спотворення).
Сподіваємося, ви замислилися над тим, чим є citta та як її відчути, адже, прислухаючись до себе, розділяючи те, що здається монолітним, ми диференціюємо тонкі частини свідомості й таким чином пізнаємо себе.

#yogadictionary
#словникйога