Camera Chemistry — Chelsea Curto
#анотація

Коли я погоджуюся допомогти своєму найкращому другові з фотосесією за участю незнайомця, я не очікую, що знайду спільну мову з хлопцем, який позуватиме зі мною на камеру. Але якимось чином це сталося.
Між нами існує безперечне тепло, і електрична енергія розливається по моїх венах щоразу, коли він торкається мене. Коли після зйомок він запрошує мене до себе додому на одну ніч, я навіть не вагаюся.
Він уважний, веселий, милий і добрий. І його рот відверто брудний, він вислуховує мої фантазії і виконує кожну з них. Це лише двадцять чотири години, без жодних зобов'язань. Це все. За винятком однієї маленької проблеми: з ним я відчуваю себе більш живою, ніж будь-коли в житті.
Я не можу перестати думати про нього, і мені цікаво, чи думає він про мене теж. Я намагаюся сказати собі, що це просто хімія камери. Адреналін від веселої фотосесії, а не справжній потяг. Такі чоловіки не можуть існувати в реальному житті, чи не так? Якщо так, то Ейден Вуд – це зразок, а я – дурепа, яка відчайдушно прагне отримати більше. Однієї ночі було недостатньо.