Бундю́чний

1) Надмірно пихатий, гонористий, зверхній.
2) Дуже багатий; пишний, розкішний.
3) Пишномовний.

Приклади:
1) Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною... (П. Мирний)
2) Чи варто ж їй справляти іменини? Та ще такі бундючні, на все село? (І. Рябокляч)
3) Демагоги виголошують гучні промови, та водночас уважно стежать за тим, яке враження їх бундючні слова справляють на слухачів. (Ю. Шовкопляс)

#слово

Балакаємо українською