2024-08-01 12:00:01
🤍Було/стало: Олександр Яцик
Дистрибуція 🇺🇦
Почнімо з головного — є дві концепції, важливі для розуміння інтеграції гравців:
1️⃣ «Дідiвська»
Це класичний сетап Сидорчук–Шапаренко–Буяльський, який згодом трансформувався у Бражко/Михайленко замість Сидорчука. Кожен виконує одну сильну функцію і додає до неї індивідуальні бонуси. Цей підхід дав результат — два чемпіонства. Але його неможливо відтворити без згаданих гравців.
2️⃣ «Мальдерівська»
Умовна назва, бо є відголоси часу Шовковського у збірній. Ключова ідея — взаємозамінність: гравці мають бути гнучкими, грати і в позиції, і з позиції.
Шовковський певний час до цього звертався, але у вирішальному відрізку сезону відмовився від цього підходу — і, зокрема, Буяльський перестав опускатися в опорну зону, щоб допомагати в розіграші.
Однак один елемент зберігся — ротації зліва між ЛЗ, ЛЦП та ЛВ. Судячи з окремих спарингів, тренерський штаб прагне масштабувати цей механізм праворуч — тобто між ПЗ, ПЦП та ПВ. Очевидних ротацій у центральному трикутнику (ЛЦП, ПЦП, ОП) поки що бракує.
Чи може Яцик замінити Шапаренка у «дідівській» схемі? Ні. Але в «мальдерівській» — шанс з’являється. Щоб інтегрувати Олександра, потрібні чіткі алгоритми — його можливості не дозволяють імпровізувати ефективно. Треба адаптувати гру, як це вже роблять, наприклад, із трикутником ротацій на лівому фланзі. Ця найпростіша система дозволяє замаскувати брак фінального продукту в Кабаєва.
Фінальний продукт дають Дубінчак і Шапаренко, а Каба виконує інші ролі — наприклад, накриває вихід віч-на-віч і рятує Динамо від голу у матчі з ЛНЗ.
За формою радара видно, що Яцик досяг певної стабільності в пасовій грі Зорі. Але контекст цієї стабільності — це всього 13.3 передачі/90 на чужій половині. Для порівняння, у Шапаренка — понад 35/90.
Яцик виконував у Зорі декілька функцій, але жодну не довів до видатного рівня.
Оптимістично виглядає зростання якості тримання м’яча на чужій половині до 86.5%, але загальна точність впала на 0.2%. Тобто при прирості +0.7% на чужій половині, сталося суттєве погіршення на власній — а це переважно білдап, і тут дива чекати не варто. Навіть сам Шапаренко помилявся під пресингом із Осієком, тому чекати стабільності від Яцика — передчасно.
В Зорі тебе заграють раз на 3–4 хвилини. У Динамо — ти "ризкуєш" отримати м’яч щохвилини. Потрібна постійна залученість: віддав — відкриваєшся, бачиш — зайняті дві з трьох можливих позицій, тоді ти шукаєш третю, а не дублюєш партнера. Зараз Яцик не поєднує дії в серії: одна вдала дія → одна невдала. Це ознака, що адаптація не завершена.
Чи можна уникнути цих складнощів переходу? Так — киянам варто обирати для оренд команди з більш горизонтальним стилем гри, де гравець змушений безперервно бути залученим до пасової гри.
#ДКмікроскоп #Яцик #УПЛ
Дистрибуція 🇺🇦
Почнімо з головного — є дві концепції, важливі для розуміння інтеграції гравців:
1️⃣ «Дідiвська»
Це класичний сетап Сидорчук–Шапаренко–Буяльський, який згодом трансформувався у Бражко/Михайленко замість Сидорчука. Кожен виконує одну сильну функцію і додає до неї індивідуальні бонуси. Цей підхід дав результат — два чемпіонства. Але його неможливо відтворити без згаданих гравців.
2️⃣ «Мальдерівська»
Умовна назва, бо є відголоси часу Шовковського у збірній. Ключова ідея — взаємозамінність: гравці мають бути гнучкими, грати і в позиції, і з позиції.
Шовковський певний час до цього звертався, але у вирішальному відрізку сезону відмовився від цього підходу — і, зокрема, Буяльський перестав опускатися в опорну зону, щоб допомагати в розіграші.
Однак один елемент зберігся — ротації зліва між ЛЗ, ЛЦП та ЛВ. Судячи з окремих спарингів, тренерський штаб прагне масштабувати цей механізм праворуч — тобто між ПЗ, ПЦП та ПВ. Очевидних ротацій у центральному трикутнику (ЛЦП, ПЦП, ОП) поки що бракує.
Чи може Яцик замінити Шапаренка у «дідівській» схемі? Ні. Але в «мальдерівській» — шанс з’являється. Щоб інтегрувати Олександра, потрібні чіткі алгоритми — його можливості не дозволяють імпровізувати ефективно. Треба адаптувати гру, як це вже роблять, наприклад, із трикутником ротацій на лівому фланзі. Ця найпростіша система дозволяє замаскувати брак фінального продукту в Кабаєва.
Фінальний продукт дають Дубінчак і Шапаренко, а Каба виконує інші ролі — наприклад, накриває вихід віч-на-віч і рятує Динамо від голу у матчі з ЛНЗ.
За формою радара видно, що Яцик досяг певної стабільності в пасовій грі Зорі. Але контекст цієї стабільності — це всього 13.3 передачі/90 на чужій половині. Для порівняння, у Шапаренка — понад 35/90.
Яцик виконував у Зорі декілька функцій, але жодну не довів до видатного рівня.
Оптимістично виглядає зростання якості тримання м’яча на чужій половині до 86.5%, але загальна точність впала на 0.2%. Тобто при прирості +0.7% на чужій половині, сталося суттєве погіршення на власній — а це переважно білдап, і тут дива чекати не варто. Навіть сам Шапаренко помилявся під пресингом із Осієком, тому чекати стабільності від Яцика — передчасно.
В Зорі тебе заграють раз на 3–4 хвилини. У Динамо — ти "ризкуєш" отримати м’яч щохвилини. Потрібна постійна залученість: віддав — відкриваєшся, бачиш — зайняті дві з трьох можливих позицій, тоді ти шукаєш третю, а не дублюєш партнера. Зараз Яцик не поєднує дії в серії: одна вдала дія → одна невдала. Це ознака, що адаптація не завершена.
Чи можна уникнути цих складнощів переходу? Так — киянам варто обирати для оренд команди з більш горизонтальним стилем гри, де гравець змушений безперервно бути залученим до пасової гри.
#ДКмікроскоп #Яцик #УПЛ