Буде трошки нетрадиційний відгук на трошки нетрадиційну книгу, адже між підходами до читання «Портрета митця замолоду» Джойса я перше в житті прочитала мангу і вона мене ще й як вразила!

«Песик, який пильнує зірки» (перший том з двох)
Такаші Муракамі
5/5

1. Передмова.
Думаю, багато з вас знайомі з відчуттям, коли заходиш до книгарні, а книжки зустрічають тебе вже з порога — немов давні друзі чи принаймні знайомі, яких ти або десь уже бачив, або навіть колись разом із ними вирушав у мандри. І яке це блаженне задоволення знайти та взяти до рук щось взагалі невідоме, з анотацією, що відкугується в серці. Ось так у мене і сталось з мангою [так!] «Песик, який пильнує зірки».

2. Повертаємось до манги.
Історія починається з того, що соціальна служба знаходить покинутий обабіч дороги автомобіль, а в ньому мертвого чоловіка та собаку. Працівники виявляють, що з момента смерті чоловіка пройшов рік, а з момента смерті собаки — всього три місяці. На цьому завʼязка завершується та починається історія про те, як все призвело до даного інциденту.
Якщо після тексту вище у вас в уяві виник образ Хатіко, то загалом частина історії справді нагадує славнозвісний фільм. Сюжет тут можна розділити на дві частини: одна розповідає історію собаки Геппі (тієї самої, з машини), а інша про соціального працівника, який хоче розслідувати діло з машиною.

Верхній шар манги пропонує нам історію про безумовну любов та вірність (собаки до людина й іноді навпаки), а ще порушує питання соціальної відповідальності (трошки нагадує тут «ти назавжди у відповіді за тих, кого приборкав»). Глибші шари пропонують подивитися на життя, як на шлях та про вічне бажання чогось недосяжного.

Це хороша, добра, зворушлива історія, яка на годину здатна телепортувати у зовсім інший світ і повернути на землю трошки добрішим, перезавантаженим та сповненим натхнення. Як переконлива собачниця, місцями я не втримала сліз і тепер зі сьозами повертаюсь до Джойса😛

Щиро раджу всім, хто потребує ескапізму. На цьому все💚

#зк_відгук 134 (28)