2025-12-15 18:03:06
«божественні супротивники» і «жорстокі обітниці», ребекка росс⌨
✍9/10 і 6/10
people are just people, and they carry their own set of fears, dreams, desires, pains, and mistakes. i can`t expect someone else to make me feel complete.
за вихідні прочитала обидві книжки і маю декілька думок. бо мої завищенні очікування розбилися майже повністю… чого я чекала? жорстокої війни богів і болючого кохання з тропом від ненависті до кохання, сліз і витрачених нервів, купи скла і подібного. що я отримала? зараз розберемося:)
🎀це історія дівчини, що пише своєму безвісти зниклому на фронті брату і хлопця, її суперника, який потай читає ці листи.
з плюсів: дуже красивий стиль написання, в словах прямо хотілося розчинитися і довго смакувати, авторка вміє красиво (і тригерно іноді) писати. були важкі моменти, але не плакала. загалом доволі легка, я б навіть сказала романтична, історія про двох суперників-журналістів, які опиняються посеред війни двох ображених богів. до першої книжки в мене майже немає запитань, лиш хотілося б більше магії, бо від богів одна назва, ну і виверни десь літають на фоні.
з мінусів: друга книга... перша динамічна, цікава, напружена, є відчуття непізнаного і страшного, бо підлітки вперше бачать жахіття війни. є так багато гарних фраз від яких мурахи по шкірі і сльозяться очі бо це зачіпає реальність в якій ми живемо. але друга, вона якась нудна? тягуча? ніби і динамічна, але не логічна в багатьох моментах. дейка (головний злодій, бог який має лякати) дуже дратує, він типічний маскулінний мужлан який ображений на жінку яка його відшила і через це вирішив повбивати купу цивільних. ромен (гг) який в першій книжці викликав купу моїх усмішок в другій відійшов на третій план і став таким фоновим персонажем головна мета якого просто передати важливу інформацію один раз і бути тою самою damsel in distress.
все ж мої завищенні очікування і ажіотаж навколо книжок зіграли поганий жарт. хоча перша частина і виявилася гарною, атмосферною, викликала емоції (момент з мамою ірис і першим зізнанням мої любімі), фінал розчарував:( занабто нереалістично майже всю книжку.
і попри це все мені все одно подобається, бо ця історія про надію і теплі радісні моменти навіть посеред хаосу жорстокості і кровопролиття.
#лічі_відгук
✍9/10 і 6/10
people are just people, and they carry their own set of fears, dreams, desires, pains, and mistakes. i can`t expect someone else to make me feel complete.
за вихідні прочитала обидві книжки і маю декілька думок. бо мої завищенні очікування розбилися майже повністю… чого я чекала? жорстокої війни богів і болючого кохання з тропом від ненависті до кохання, сліз і витрачених нервів, купи скла і подібного. що я отримала? зараз розберемося:)
🎀це історія дівчини, що пише своєму безвісти зниклому на фронті брату і хлопця, її суперника, який потай читає ці листи.
з плюсів: дуже красивий стиль написання, в словах прямо хотілося розчинитися і довго смакувати, авторка вміє красиво (і тригерно іноді) писати. були важкі моменти, але не плакала. загалом доволі легка, я б навіть сказала романтична, історія про двох суперників-журналістів, які опиняються посеред війни двох ображених богів. до першої книжки в мене майже немає запитань, лиш хотілося б більше магії, бо від богів одна назва, ну і виверни десь літають на фоні.
з мінусів: друга книга... перша динамічна, цікава, напружена, є відчуття непізнаного і страшного, бо підлітки вперше бачать жахіття війни. є так багато гарних фраз від яких мурахи по шкірі і сльозяться очі бо це зачіпає реальність в якій ми живемо. але друга, вона якась нудна? тягуча? ніби і динамічна, але не логічна в багатьох моментах. дейка (головний злодій, бог який має лякати) дуже дратує, він типічний маскулінний мужлан який ображений на жінку яка його відшила і через це вирішив повбивати купу цивільних. ромен (гг) який в першій книжці викликав купу моїх усмішок в другій відійшов на третій план і став таким фоновим персонажем головна мета якого просто передати важливу інформацію один раз і бути тою самою damsel in distress.
все ж мої завищенні очікування і ажіотаж навколо книжок зіграли поганий жарт. хоча перша частина і виявилася гарною, атмосферною, викликала емоції (момент з мамою ірис і першим зізнанням мої любімі), фінал розчарував:( занабто нереалістично майже всю книжку.
і попри це все мені все одно подобається, бо ця історія про надію і теплі радісні моменти навіть посеред хаосу жорстокості і кровопролиття.
#лічі_відгук