«Богоділ» - Джей Крістофф
5/5 ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

«Богоділ» - друга книга в серії «Хроніки Безночі». Якщо перша частина знайомила нас зі світом і зосереджувалася на сюжеті «жорстокої школи вбивць», де головна героїня Мія вчилася мистецтву виживати й убивати, то тут історія робить крок у ширший світ. І ні, це не та «перехідна» книга, де герой просто мандрує з точки А в точку Б. Навпаки - ми отримуємо ще більш насичену, жорстоку і вибухову історію. У центрі сюжету - інтриги високого суспільства, змови, політичні таємниці і головна родзинка книги - гладіаторські бої, у яких кров і пісок арени стають валютою виживання.

Я щиро боялася, що ця книга сподобається мені менше, бо тут уже немає моєї улюбленої сюжетної лінії з «школою вбивць». Але як же я помилялася. Джей Крістофф зробив щось надзвичайне: він подарував новий масштаб, нову динаміку і ще більше адреналіну. Атмосфера гладіаторських арен, смертельних поєдинків і інтриг на найвищому рівні - це було настільки круто, що я ловила себе на тому, як буквально «пищу» від захвату.

Стиль Крістоффа заслуговує окремих овацій. Я вже писала про це у відгуку на «Безніч», але хочу додати: наскільки ж потрібно бути майстром, щоб написати 600 сторінок збільшеного формату й жодного разу не здатися нудним? Тут немає жодного «зайвого» абзацу. Кожна сцена - або рухає сюжет, або знайомить з чимось новим, або відкриває нові грані уже знайомих персонажів. Це неймовірно цілісна й гармонійна історія.

Дуже сподобалось що персонажі розвиваються. Мія у цій книзі стає ще складнішою: її жорсткість і прагнення до помсти переплітаються з людяністю і вразливістю. Вона продовжує вражати своєю харизмою, гострим язиком і рішучістю. Читати про її внутрішню боротьбу було дуже цікаво.

Атмосфера гладіаторських боїв заслуговує окремої згадки. Це не просто «арена», де б’ються заради видовища. Це мікровсесвіт, у якому переплітаються честолюбство, страх, зрада і жорстокість. Тут виживають тільки найсильніші, і кожен вихід на арену відчувається як кульмінація. Я реально читала ці сцени на одному диханні - настільки вони були живими, жорсткими й емоційними.

І, звісно, не можна не згадати про повороти сюжету. Їх тут стільки, що позаздрив би будь-який детектив чи трилер. Я щиро не знала, куди все поверне далі, а остання глава… Я могла чекати чого завгодно, але не цього. А як же Крістофф підсміюється з нас в післямові. Та й протягом усієї книги, коли вставляє свої дотепні й іронічні коментарі - це вже якась окрема форма мистецтва.

Загалом «Богоділ» перевершив усі мої очікування і навіть сподобався більше за першу частину. Це ще більш жорстока, ще більш масштабна і ще більш емоційна історія. Вона ранить, дивує та безмежно подобається. Ця книга точно відправляється на полицю моїх улюблених. Ну що, я мабуть, уже достатньо наспівала дифірамбів цій історії, щоб ви захотіли її прочитати. Надіюсь, так і буде, бо Крістофф цього справді вартий.

Відгук на першу частину тут

#відгук_на_книгу
#фентезі