2025-10-31 12:02:44
📖 “Блакить” Владислав Бондарчук. Найкращий український клокпанк, ефірпанк та технофентезі. #1
Книга “Блакить” Владислава Бондарчука є першою книгою серії “Бронзовий пугач”, і вона давно мене цікавила. Щоправда, я вважав, що її жанр - це стімпанк. І коли пані Валерія, менеджерка видавництва Nebo Booklab Publishing, запропонувала надіслати мені цікаві для мене та квантової спільноти книги, я попросив додати до них і “Блакить”. Читали ми цю книгу разом із Ланою, з каналу “Книжкова божевільня”, й обидва залишилися в повному захваті від неї.
Від самого початку мене захопив та причарував оригінальний світ книги. Колись тут зʼявився великий блакитний Кристал невідомого походження, який випромінює яскраве блакитне світло, що перетворює людей на бронзовиків та викликає бронзову лихоманку. Люди довго досліджували цей Кристал та дійшли висновку, що безпосередній контакт із ним, навпаки, робить людей довгожителями, невразливими до хвороб. Звісно, кожен хотів урвати собі шматок Кристалу, який після цього швидко відновлювався. Але шматки Кристалу отримує аристократія, для інших доступний ефір - еліксир, виготовлений з Кристалу, який захищає людей від опромінення. А розвиток технологій пішов іншим шляхом; мова в книзі йде про часи, коли людство вже повинно було увійти в епоху парових двигунів, натомість стали використовувати енергію ефіру. Це штовхнуло технологічний прогрес, і тепер автівки, громадський транспорт, звʼязок, цепеліни, часопотяги тощо використовують ефір як паливо та енергію. Гранд Таун, місто, в якому відбуваються події, трохи нагадує Лондон часів одразу після Вікторіанської Англії: більш розвинений технологічно, більш модерновий одяг, кращий громадський транспорт тощо. Є розшарування суспільства, тому це можна було б назвати чистим ефірпанком, але також тут присутні розвинуті технології на основі годинників та складних механізмів, що веде нас до клокпанку.
Тут багато технологій, які використовують ефірпанк, і прописано це на високому деталізованому рівні, одразу з ситуативними прикладами використання. Від мотоциклів до часоключів - спеціальної зброї “Нічних Сов” приватної організації, яка займається охороною порядку та злочинами, повʼязаними з використанням ефіру. В “Нічних совах” багато 15-17-річних підлітків, і це логічно, бо ефір і частини кристалу дають людям додаткові здібності, дари: дар сили, дар зупиняти час, дар спритності, дар телекінезу тощо. Але опановувати ці дари найкраще можуть діти, тому тренування починаються з дитинства. Використання дарів потребує ефіру, рівень якого в організмі вимірюється спеціальними годинниками, і кожен оперативник носить з собою пляшки ефіру та шматок кристалу для захисту.
Автор приділив багато уваги створенню світу, а саме міста Гранд-Таун та організації “Нічні сови”. Написано це на найвищому рівні: детально, логічно, атмосферно, з екскурсіями в історію цього світу тощо. Й при цьому сама книга - це легка, динамічна пригодницька історія, де в кожній главі щось відбувається: погоні, детективні загадки, відкриття, бої з використанням дарів. Книга читається та сприймається дуже легко, і автору вдалося виписати всі подробиці вкрай органічно, так, щоб читач не нудьгував, а, навпаки, зацікавився.
Екшен-сцени виписані в кінематографічному стилі, де автор, наче режисер, влучно переводить камеру між сценами та персонажами, а навколо йде бій чи погоня. Персонажі використовують свої дари-надздібності та часоключі, які є універсальною зброєю. Всі такі сцени дуже динамічні та видовищні.
З недоліків я помітив тільки те, що в деяких моментах механіка дії ефіру для механізмів та механіка взаємодії з людьми прописана недостатньо, немає розуміння, навіть попри те, що я дізнався в фіналі. Наприклад, чому випромінювання дає бронзову лихоманку, а дотик до кристалу чи носіння його на шиї ні, як саме ефір змінює організм та дає нові здібності, як його енергія працює в двигунах тощо. Дещо проясниться наприкінці книги, але окремі питання залишилися. І це не критично для легкої пригодницької детективної історії.
#КаджитЧитає #клокапнк #ефірпанк #технофентезі #Блакить #ВладиславБондарчук
Книга “Блакить” Владислава Бондарчука є першою книгою серії “Бронзовий пугач”, і вона давно мене цікавила. Щоправда, я вважав, що її жанр - це стімпанк. І коли пані Валерія, менеджерка видавництва Nebo Booklab Publishing, запропонувала надіслати мені цікаві для мене та квантової спільноти книги, я попросив додати до них і “Блакить”. Читали ми цю книгу разом із Ланою, з каналу “Книжкова божевільня”, й обидва залишилися в повному захваті від неї.
Від самого початку мене захопив та причарував оригінальний світ книги. Колись тут зʼявився великий блакитний Кристал невідомого походження, який випромінює яскраве блакитне світло, що перетворює людей на бронзовиків та викликає бронзову лихоманку. Люди довго досліджували цей Кристал та дійшли висновку, що безпосередній контакт із ним, навпаки, робить людей довгожителями, невразливими до хвороб. Звісно, кожен хотів урвати собі шматок Кристалу, який після цього швидко відновлювався. Але шматки Кристалу отримує аристократія, для інших доступний ефір - еліксир, виготовлений з Кристалу, який захищає людей від опромінення. А розвиток технологій пішов іншим шляхом; мова в книзі йде про часи, коли людство вже повинно було увійти в епоху парових двигунів, натомість стали використовувати енергію ефіру. Це штовхнуло технологічний прогрес, і тепер автівки, громадський транспорт, звʼязок, цепеліни, часопотяги тощо використовують ефір як паливо та енергію. Гранд Таун, місто, в якому відбуваються події, трохи нагадує Лондон часів одразу після Вікторіанської Англії: більш розвинений технологічно, більш модерновий одяг, кращий громадський транспорт тощо. Є розшарування суспільства, тому це можна було б назвати чистим ефірпанком, але також тут присутні розвинуті технології на основі годинників та складних механізмів, що веде нас до клокпанку.
Тут багато технологій, які використовують ефірпанк, і прописано це на високому деталізованому рівні, одразу з ситуативними прикладами використання. Від мотоциклів до часоключів - спеціальної зброї “Нічних Сов” приватної організації, яка займається охороною порядку та злочинами, повʼязаними з використанням ефіру. В “Нічних совах” багато 15-17-річних підлітків, і це логічно, бо ефір і частини кристалу дають людям додаткові здібності, дари: дар сили, дар зупиняти час, дар спритності, дар телекінезу тощо. Але опановувати ці дари найкраще можуть діти, тому тренування починаються з дитинства. Використання дарів потребує ефіру, рівень якого в організмі вимірюється спеціальними годинниками, і кожен оперативник носить з собою пляшки ефіру та шматок кристалу для захисту.
Автор приділив багато уваги створенню світу, а саме міста Гранд-Таун та організації “Нічні сови”. Написано це на найвищому рівні: детально, логічно, атмосферно, з екскурсіями в історію цього світу тощо. Й при цьому сама книга - це легка, динамічна пригодницька історія, де в кожній главі щось відбувається: погоні, детективні загадки, відкриття, бої з використанням дарів. Книга читається та сприймається дуже легко, і автору вдалося виписати всі подробиці вкрай органічно, так, щоб читач не нудьгував, а, навпаки, зацікавився.
Екшен-сцени виписані в кінематографічному стилі, де автор, наче режисер, влучно переводить камеру між сценами та персонажами, а навколо йде бій чи погоня. Персонажі використовують свої дари-надздібності та часоключі, які є універсальною зброєю. Всі такі сцени дуже динамічні та видовищні.
З недоліків я помітив тільки те, що в деяких моментах механіка дії ефіру для механізмів та механіка взаємодії з людьми прописана недостатньо, немає розуміння, навіть попри те, що я дізнався в фіналі. Наприклад, чому випромінювання дає бронзову лихоманку, а дотик до кристалу чи носіння його на шиї ні, як саме ефір змінює організм та дає нові здібності, як його енергія працює в двигунах тощо. Дещо проясниться наприкінці книги, але окремі питання залишилися. І це не критично для легкої пригодницької детективної історії.
#КаджитЧитає #клокапнк #ефірпанк #технофентезі #Блакить #ВладиславБондарчук