Бесіда про медитацію

Цього разу ми шукали відповідь на запитання – що таке медитація насправді? Було багато різних відповідей. Але як так, що одне й те саме поняття може мати такі різні значення?

Очевидно, що існує щось більше – поза словами, поза всіма визначеннями. Стан, який не схопити розумом.

Більшість того, що модно називати медитацією, – це лише вправи на концентрацію. А ми намагалися наблизитись до того, що починається після цих технік.

Говорили про складність освоєння медитації. Це як гра на невидимому полі з невидимим м’ячем і невидимими воротами. Ніхто не може сказати, чи ти “правильно медитуєш” – медитативний стан можна тільки впізнати.

Попри всю невловимість, медитація – ключовий інструмент усвідомленого розвитку. Це мета-навик, який впливає на всі інші й дозволяє їх заглибити.

Практика медитації також розвиває внутрішнє “око спостерігача” – той простір усередині нас, який бачить, але не чіпляється. У кожного з нас є улюблені захоплюючі персонажі – страх, тривога, злість. Медитація допомагає їх відчувати, але не бути ними захопленим.

Але справжня медитація – це коли зникає навіть сам спостерігач.
Я не можу медитувати, поки я медитую – бо ще досі є "я", який це робить.
А медитація – це відсутність діяча. Як коли хвиля раптом усвідомлює, що вона – частина океану. І ніколи не була чимось окремим.