2024-08-01 12:00:01
🔥 Бажання стати НАЙКРАЩИМ
Кароче, пост-думки. Прямо з ранкового спостереження за реальністю.
Зараз я набираю нову групу на навчання по спортивній фармакології, старт вже 17-го числа. І статистика така: зі 100+ запитів зайшло 32 людини. Тобто приблизно кожен третій. Нормально? Так. Але цікаво глибше.
Під час спілкування я чую одне й те саме:
"Інформація супер, мені дуже подобається... але я подумаю".
"Дай ще трохи часу, подумаю…"
Так от — що саме ти будеш думати?
Я розумію: для багатьох фінансовий бар’єр — це ліміт. Але ціна цього навчання — не просто лояльна, вона абсурдно вигідна. Бо знання, які я даю, можуть зекономити в 10 разів більше — просто на тому, щоб не зіпсувати здоров’я та не відновлюватися потім місяцями. Але навіть не про це зараз.
Мене більше дивує інше.
Люди, які хочуть результат у спорті,
які цікавляться стероїдами, формою, фармою, перемогами, регаліями...
але не хочуть вкласти в знання? Знання, які можна монетизувати вже завтра: більше клієнтів, краща якість послуг, сильніший авторитет.
Це ж інвестиція в статус, а не витрата.
Я згадую себе у 18. Інфу про фарму знайти було майже нереально. Все через сарафан, через "хтось чув", через зустрічі в залах. А люди, які реально знали — були на вагу золота. Я годинами чекав свого першого тренера після тренування, щоб задати 2-3 питання. Я їхав в інше місто, щоб знайти старий випуск Анаболік-Ревю 2008. І віддавав за нього всі свої гроші.
Бо я знав: знання = результат.
А результат вийшов який? Я став ТОП-20 світу в жимі, пожал 295 кг без екіпірування, ставив рекорди України та Європи.
🎯 Все починалося з жорсткого бажання стати найкращим. Без "я подумаю". Без "а може не треба". Або все — або нічого.
І от я ловлю себе на думці: мабуть, це когнітивне викривлення — проектувати свій підхід на інших. Але інших шляхів до серйозного результату просто не існує.
Можливо, у когось філософія гедонізму — жити просто, кайфувати, не напружуватись. Це теж вибір. Але я впевнений: у моєму каналі таких мало. Тут ті, хто хоче руху, росту, результату. А значить — розвитку.
Бо прагнення ставати кращим — це не тренд, не мода. Це інстинкт виживання, вшитий у природу людини. Розвиток — це єдина відповідь на питання "навіщо жити далі?". Бо або ти ростеш — або тебе обганяють і ти падаєш у хвіст.
🧠 Як казав Віктор Франкл:
"Коли людина не може змінити обставини — вона має змінити себе."
А ще — ти не можеш чекати і бути першим одночасно. Це взаємовиключні стани.
Ваш 1ST
Кароче, пост-думки. Прямо з ранкового спостереження за реальністю.
Зараз я набираю нову групу на навчання по спортивній фармакології, старт вже 17-го числа. І статистика така: зі 100+ запитів зайшло 32 людини. Тобто приблизно кожен третій. Нормально? Так. Але цікаво глибше.
Під час спілкування я чую одне й те саме:
"Інформація супер, мені дуже подобається... але я подумаю".
"Дай ще трохи часу, подумаю…"
Так от — що саме ти будеш думати?
Я розумію: для багатьох фінансовий бар’єр — це ліміт. Але ціна цього навчання — не просто лояльна, вона абсурдно вигідна. Бо знання, які я даю, можуть зекономити в 10 разів більше — просто на тому, щоб не зіпсувати здоров’я та не відновлюватися потім місяцями. Але навіть не про це зараз.
Мене більше дивує інше.
Люди, які хочуть результат у спорті,
які цікавляться стероїдами, формою, фармою, перемогами, регаліями...
але не хочуть вкласти в знання? Знання, які можна монетизувати вже завтра: більше клієнтів, краща якість послуг, сильніший авторитет.
Це ж інвестиція в статус, а не витрата.
Я згадую себе у 18. Інфу про фарму знайти було майже нереально. Все через сарафан, через "хтось чув", через зустрічі в залах. А люди, які реально знали — були на вагу золота. Я годинами чекав свого першого тренера після тренування, щоб задати 2-3 питання. Я їхав в інше місто, щоб знайти старий випуск Анаболік-Ревю 2008. І віддавав за нього всі свої гроші.
Бо я знав: знання = результат.
А результат вийшов який? Я став ТОП-20 світу в жимі, пожал 295 кг без екіпірування, ставив рекорди України та Європи.
🎯 Все починалося з жорсткого бажання стати найкращим. Без "я подумаю". Без "а може не треба". Або все — або нічого.
І от я ловлю себе на думці: мабуть, це когнітивне викривлення — проектувати свій підхід на інших. Але інших шляхів до серйозного результату просто не існує.
Можливо, у когось філософія гедонізму — жити просто, кайфувати, не напружуватись. Це теж вибір. Але я впевнений: у моєму каналі таких мало. Тут ті, хто хоче руху, росту, результату. А значить — розвитку.
Бо прагнення ставати кращим — це не тренд, не мода. Це інстинкт виживання, вшитий у природу людини. Розвиток — це єдина відповідь на питання "навіщо жити далі?". Бо або ти ростеш — або тебе обганяють і ти падаєш у хвіст.
🧠 Як казав Віктор Франкл:
"Коли людина не може змінити обставини — вона має змінити себе."
А ще — ти не можеш чекати і бути першим одночасно. Це взаємовиключні стани.
Ваш 1ST