База та ґрунт про тоталітаризм і просто цікава захоплива історія

«Який чудесний світ новий!»
Олдос Гакслі

У новій Світовій державі все прагне до ідеалу: людей поділено на касти, і вони живуть щасливим життям, ніколи не хворіють, ходять на роботу відповідно до свого призначення та отримують задоволення; увечері вони розважаються, інколи розслабляючись за допомогою спеціального наркотику — соми, а ще займаються сексом з ким завгодно і скільки завгодно без жодного соціального осуду.
Натомість соціальному осуду піддається, наприклад, таке поняття, як любов, а про пошуки істини чи споглядання мистецтва в цьому світі взагалі нічого не відомо. Бернард і кілька інших головних героїв відрізняються від решти людей. Він разом із Леніною привезуть до ідеального міста майбутнього (без спойлерів) людину, чиє походження та ментальність видаватимуться первісними й неприйнятними

Гакслі буквально збудував свій світ за принципом заводу й конвеєра та навіть дав своїм героям псевдовождя Форда, прозоро відсилаючи нас до Генрі Форда. На конвеєрі людина зароджується, отримує порцію потрібних для її касти компонентів і з певним набором знань потрапляє у світ, де все передбачено, звісно, якщо не порушувати «інфантильний етикет». Основним завданням кожного також є надмірне споживання (тут Гакслі ще не знає, наскільки сильно він передбачив проблему майбутнього) очевидно, для підтримання економіки. А помираючи, людина розпадається на корисні гази, тобто навіть після смерті приносить користь суспільству — тут Гакслі навіть перевершив систему Форда

У цілому головний компонент ідеального суспільства — це позбавлення людини будь-якої можливої драми. Проте очевидно, що такі добрі наміри позбавляють людину іншої важливої складової — свободи

Цікаво, що герої ідеального світу позбавлені не лише мистецтва, але й загалом розуміння істини. Адже і істина, і мистецтво, і інтелектуальність буквально принесені в жертву цьому абсолюту щастя, яке насправді потрібне не стільки людям, скільки керівній системі та владі

Ідеальне суспільство як антиутопічне поняття здається нам усім далеко не новою темою. Однак саме Гакслі став ідейним натхненником більш пізніх історій — від «1984» до «Світу Дикого Заходу» (там, до речі, теж є свій Бернард)

Варто зазначити, що автор майстерно вплітає у свій текст ігри з іменами. Тут майже кожне ім’я складається з одного або двох імен реально існуючих людей. Наприклад, героїні Леніна Краун (Володимир Ленін) і Фанні Краун (Фанні Каплан) є подружками, хоча в реальному житті Фанні Каплан відома тим, що здійснила невдалий замах на Леніна. І таких ігор в тексті — десятки. Крім того, тут є герой, який буквально говорить цитатами з п’єс Шекспіра — і робить це в абсолютно доречних контекстах. Якщо в «Бурі» Шекспіра героїня, що виросла в ізоляції на острові, вперше бачить групу незнайомців і вигукує «Який чудесний світ новий!», виражаючи щирий захват, то у Гакслі Дикун з острова вимовляє цю фразу тоді, коли ще не розуміє, що потрапив до жахливої тоталітарної країни, яка лише здається гарною й ідеальною. Іронічно і красиво!

Суб’єктивно.
База, ґрунт, основа, яку не просто бажано знати, аби вловлювати відсилання в інших романах, фільмах та в попкультурі загалом, а це ще й книга, яку просто цікаво читати й від якої важко відірватися. Інколи мене просять порадити якусь хорошу універсальну, не надто складну, але й не примітивну книгу, і зазвичай я рекомендую «Про мишей і людей» та «Володар мух», а відтепер радитиму ще і «Який чудесний світ новий!»
⠉⠌⢅⡅⠒⠦ ⢑⠖ ⡒⠱ ⡠⡁⡑⢢⢂⡂⡂⠆ ⠎⠨⠓ ⢐⠪⠎⠘⡨⡈⠬ ⡒⠜⢠ ⠰⣐⠑ ⢃⠌⠸⠊⣂⡡ ⡅⡂⢡⡢ ⠴ ⡉⠎⡰⠡⡰⠎

#зк_відгук 151 (45)