2025-12-19 14:01:07
‼️ Банківську картку Руслану Книшу видав особисто голова НБУ Андрій Пишний. Він відреагував ще вчора вночі — після того, як у ПриватБанку людині відмовляли, «морозилися» і демонстрували дубоголову байдужість.
Андрій Пишний по-людськи вболіває за українську справу і допомагає армії. Але чи є його людська реакція на несправедливість достатньою відповіддю державного апарату на цей інцидент?
На мою думку — ні.
Тим більше недостатньою є реакція ПриватБанку. Банк запропонував допомогу з протезуванням. Дякую. Але протезування у Руслана і так буде. Він уже отримує всю можливу медичну допомогу і отримуватиме її надалі.
Натомість залишаються невирішеними питання житла, адаптації, побуту, роботи, майбутнього.
Ми перебуваємо в комунікації з усіма — урядом, Національним банком, ПриватБанком. У першу чергу я хочу, щоб армія чиновників повернулася обличчям до армії, на плечах якої ще тримається Україна.
Держава повинна ухвалити низку рішень, які унеможливлять знущання чиновників з поранених військових у майбутньому.
Банк має провести серйозну внутрішню роботу й змінити процедури.
Загалом вчорашня сцена в Приваті — це симптом глибокої прірви між армією воюючої країни і людьми, які на четвертому році війни живуть звичним життям, лише з поправкою на побутові незручності у вигляді перебоїв зі світлом.
Добре, що за Руслана є кому заступитися.
А що щодня переживають інші солдати, ветерани, поранені?
Поки держава і суспільство не усвідомлять, що війна — це справа всіх, а не жменьки порядних людей, проблеми лише накопичуватимуться.
Андрій Пишний по-людськи вболіває за українську справу і допомагає армії. Але чи є його людська реакція на несправедливість достатньою відповіддю державного апарату на цей інцидент?
На мою думку — ні.
Тим більше недостатньою є реакція ПриватБанку. Банк запропонував допомогу з протезуванням. Дякую. Але протезування у Руслана і так буде. Він уже отримує всю можливу медичну допомогу і отримуватиме її надалі.
Натомість залишаються невирішеними питання житла, адаптації, побуту, роботи, майбутнього.
Ми перебуваємо в комунікації з усіма — урядом, Національним банком, ПриватБанком. У першу чергу я хочу, щоб армія чиновників повернулася обличчям до армії, на плечах якої ще тримається Україна.
Держава повинна ухвалити низку рішень, які унеможливлять знущання чиновників з поранених військових у майбутньому.
Банк має провести серйозну внутрішню роботу й змінити процедури.
Загалом вчорашня сцена в Приваті — це симптом глибокої прірви між армією воюючої країни і людьми, які на четвертому році війни живуть звичним життям, лише з поправкою на побутові незручності у вигляді перебоїв зі світлом.
Добре, що за Руслана є кому заступитися.
А що щодня переживають інші солдати, ветерани, поранені?
Поки держава і суспільство не усвідомлять, що війна — це справа всіх, а не жменьки порядних людей, проблеми лише накопичуватимуться.