автори середньовічних пенітенціалів (тобто посібників зі сповідання) ходили по тонкій линві між двома потребами.

по-перше, їм треба було якомога точніше розуміти, за що призначати покуту, бо все-таки вкрасти хліб, коли ти охляв із голоду, і вкрасти хліб для розваги, щоб його потім викинути, — це гріхи різної тяжкості; точнісінько так само, як чинити перелюб із чужою дружиною в неї вдома — і зі знайомим священником у нього в церкві. тому доводилося розпитувати про деталі.

а по-друге, страшенно важливо було не підкидати людям нових ідей. у жодному разі не підкидати їм ідей.

пенітенціали (не тільки середньовічні, зрештою) по-різному справлялися з поєднанням цих двох пунктів, та наш сьогоднішній герой, єпископ бурхард вормський, що жив на межі х й хі століть, переміг усіх, цілковито забивши на пункт другий. його «corrector» містить такі специфічні питання до каянників, що дослідники можуть витягти з них інформацію про германські язичницькі вірування, а ми — купу втіхи.

бурхардів пенітенціал, мабуть, найвідоміший питаннями про секс, бо вони часом, ну, не дуже схожі на те, що ми уявляємо про середньовіччя. одне з питань, які ходять інтернетами, стосується риби. а точніше, того, чи каянниця, бува, не засовувала собі у вагіну рибину, не ходила з нею, доки та здохне, а потім не готувала з неї страву для свого чоловіка, щоб розпалити в ньому пристрасть. іще один заборонений афродизіак із бурхардового списку — це хліб, замішаний на голих сідницях жінки. нота бене, покарання тут призначають не за те, що ці чари-мари працюють і тому їх не можна використовувати, а за віру в забобони, та ще й практиковані з наміром шаленого сексу.

інше сексуальне питання звучить приблизно так: чи робила ти те, що мають звичку робити жінки, себто виготовляла пристрій у формі чоловічого члена за розміром на свій смак, і прив’язувала його в якийсь спосіб до геніталій своїх або іншої жінки, і чинила в такий спосіб перелюб? (уточнення про розмір особливо чарівне, як на мене; ну й початкова згадка про жіночі звички хороша, хоча, треба визнати, згадками про звички починається чимало питань бурхарда — він наче й не боявся натякати каянникам, що всі так роблять).

приземленіші (й сумніші) питання в «коректорі» теж, звісно, є, але, по-перше, нам приземленого сумного й у повсякденні предостатньо, ми ж не для того тут зібралися; а по-друге, геловін сьогодні, то ловіть трохи питань про цікаві забобони.

• чи збезчещував ти могилу, тобто, побачивши, як когось хоронять, ішов уночі, розкопував гріб і забирав одяг мерця? (за відповідь «так» належало два роки покути у визначені дні — точнісінько як за рибу й сідничний хліб; а от за страпон давали аж п’ять років покути).

• чи вірив ти в те, що жінки разом із демонами в жіночих постатях у деякі ночі сідають на різних звірів і їдуть на диявольські збори? (за таку віру — рік покути у визначені дні).

• (а це довге питання). чи клав ти свою дитину на дах або в піч, щоб здобути для неї зцілення, або палив зерно там, де лежав покійник, або в’язав вузли на поясі покійника, щоб завдати комусь кривди, або стукав над покійником щітками, якими жінки чешуть вовну, або, коли покійника везли з хати, розрізав візок на дві частини й віз тіло між частинами візка? (за будь-що зі списку — поспіль двадцять днів покути на хлібі й воді).

• чи був ти на поминках, де над померлими християнами справляють язичницькі обряди, чи співав там диявольські пісні й танцював танці? чи напивався ти там і, відкинувши всіляку пристойність, поводився так, наче радієш через смерть свого брата? (тридцять днів на хлібі й воді).

• чи перевдягався ти першого січня за теля чи маленького оленя? (аналогічно).

• чи змовлявся ти з іншими проти свого єпископа або його підлеглих, себто чи висміював або зневажав навчання й накази свого єпископа чи священника? (а тут аж сорок днів на хлібі й воді. звісно. добре, що бурхард не наш єпископ, а то наробили б собі клопоту цим дописом).

ілюстрація пізня, із пісенника аж 1542 року, і тут вона суто для створення атмосфери, але за рибу все одно тривожно.

#їхнізвичаї