 
                    2025-09-18 02:04:33
                        Автор: @dr_feb_
Трамадол був розроблений у 1962 році німецькою компанією Grünenthal GmbH (тією ж, яка колись створила талідомід).
У клінічну практику його ввели пізніше — у 1977 році в Західній Німеччині, а у світі він активно почав поширюватися в 80–90-х роках як “безпечна” альтернатива морфіну для лікування болю середньої сили, і особливу увагу на нього звернули військові.
Трамадол - синтетичний опіоїд, але з подвійним механізмом дії: він слабко активує μ-опіоїдні рецептори та одночасно інгібує зворотне захоплення серотоніну й норадреналіну. Тобто працює “на два фронти”: як анальгетик і частково як антидепресант. І саме ця подвійність створює як потенційні переваги, так і проблеми.
🧐Спочатку на папері виглядало непогано: анальгезія з мінімальним ризиком пригнічення дихання. Та ось ключова проблема — метаболічна варіабельність. Його активний метаболіт (O-десметилтрамадол) утворюється через фермент CYP2D6. Якщо пацієнт повільний метаболізатор — ефект буде нульовий. Якщо ультра-швидкий — можемо отримати токсичність, судоми, пригнічення дихання. І ми ніколи цього не передбачимо без генетичного тесту🤷🏻
Другий момент — судоми і серотоніновий синдром. Вони можуть виникати навіть на терапевтичних дозах, особливо у комбінації з антидепресантами, або іншими серотонінергічними засобами😔
Третє — анальгетична ефективність. У порівнянні з морфіном він слабший (приблизно у 20 разів). Але і значно менший ризик розвитку залежності☺️
📖Саме тому існує класифікація, згідно якої трамадол це НЕнаркотичний опіодний анальгетик.
👯Особливо ефект трамадолу розкривається у комбінації з парацетамолом де вони демонструють синергію: швидший початок дії, нижча необхідна доза, менше побічних ефектів. Для випадків, коли класіні опіовди - ту мач, а НПЗП не прийнятні через ульцерогенність та вплив на нирковий кровообіг - тут трамадол може показати себе у всій красі — особливо при онкологічному або хронічному болю.
Отже, у в польових умовах — це інструмент ненадійний, бо непередбачуваний. А от у цивільній практиці, особливо в комбінаціях і під контролем лікаря, він може бути корисним для лікування болю, коли інші опції неприйнятні
                    
                Трамадол був розроблений у 1962 році німецькою компанією Grünenthal GmbH (тією ж, яка колись створила талідомід).
У клінічну практику його ввели пізніше — у 1977 році в Західній Німеччині, а у світі він активно почав поширюватися в 80–90-х роках як “безпечна” альтернатива морфіну для лікування болю середньої сили, і особливу увагу на нього звернули військові.
Трамадол - синтетичний опіоїд, але з подвійним механізмом дії: він слабко активує μ-опіоїдні рецептори та одночасно інгібує зворотне захоплення серотоніну й норадреналіну. Тобто працює “на два фронти”: як анальгетик і частково як антидепресант. І саме ця подвійність створює як потенційні переваги, так і проблеми.
🧐Спочатку на папері виглядало непогано: анальгезія з мінімальним ризиком пригнічення дихання. Та ось ключова проблема — метаболічна варіабельність. Його активний метаболіт (O-десметилтрамадол) утворюється через фермент CYP2D6. Якщо пацієнт повільний метаболізатор — ефект буде нульовий. Якщо ультра-швидкий — можемо отримати токсичність, судоми, пригнічення дихання. І ми ніколи цього не передбачимо без генетичного тесту🤷🏻
Другий момент — судоми і серотоніновий синдром. Вони можуть виникати навіть на терапевтичних дозах, особливо у комбінації з антидепресантами, або іншими серотонінергічними засобами😔
Третє — анальгетична ефективність. У порівнянні з морфіном він слабший (приблизно у 20 разів). Але і значно менший ризик розвитку залежності☺️
📖Саме тому існує класифікація, згідно якої трамадол це НЕнаркотичний опіодний анальгетик.
👯Особливо ефект трамадолу розкривається у комбінації з парацетамолом де вони демонструють синергію: швидший початок дії, нижча необхідна доза, менше побічних ефектів. Для випадків, коли класіні опіовди - ту мач, а НПЗП не прийнятні через ульцерогенність та вплив на нирковий кровообіг - тут трамадол може показати себе у всій красі — особливо при онкологічному або хронічному болю.
Отже, у в польових умовах — це інструмент ненадійний, бо непередбачуваний. А от у цивільній практиці, особливо в комбінаціях і під контролем лікаря, він може бути корисним для лікування болю, коли інші опції неприйнятні