2025-12-12 14:03:06
🌄 «Арка Карпат» Богдан Ославський
видавництво: Видавництво Старого Лева, 4/5💕
Бо гори – це не лише краєвиди.
Я дивна людина: мене лякає сама думка про похід з ночівлею в дику природу, але в той же момент, я не можу перестати зачитуватися такими тревелогами та мріяти: «блін, але ж все ж таки було б добре…» Можливо, на те впливає, що я просто люблю ходити: багато, повільно, швидко, в поле, в ліс, зранку, ввечері, вдень, в дощ чи жахливу спеку. Просто люблю ходити. І, звісно, мене приваблює лише одна думка про те, щоб колись пройтися горами, видертися на вершину і сказати: «я це зробила» (але без ночівлі – мене це лякає).
Ця тоненька книга – повний шлях пана Богдана з підготовки та проходження першої української експедиції «Арка Карпат». Вона починається з самої ідеї і того, як вона прийшла в голову, та продовжується реалізацією, пошуків спонсорів, підтримки та запуску сайту. Великий пласт приділений самій експедиції і шляху з Румунії аж до самої Словаччини, і тому, які пригоди, люди та краєвиди зустрічались. А ще думки та переосмислення, що здобув автор.
Досі я говорив, що експедиція – це можливість подумати. Виявилося, навпаки. Це можливість не думати. Прости йти, дивитися, слухати. Прокидаєшся ранці й чуєш, що почали співати пташки. Дивишся, є роса чи нема. Відчуваєш, холодний чи теплий світанок. Потім готуєш їсти. Дивишся на карті, куди б сьогодні хотів дійти. Скільки кілометрів, який це буде перепад висот. Де можна обідати. Де набрати води. Збираєшся і йдеш. Це так добре. Найкраща медитація, яку я мав у житті. Але треба сказати, що інших ніколи й не мав. Може, варто спробувати?
Цю книгу важко назвати медитацією, як то було з подібною «Сама», але вона про любов до себе та своїх бажань. І це дуже цінно, бо особисто я помітила для себе те, що автор, незважаючи на все, все ж пішов за своїм серцем, бажанням знайти сенс. А це багато вартує.
Раджу.
Добра річ.
#дегустація
видавництво: Видавництво Старого Лева, 4/5💕
Бо гори – це не лише краєвиди.
Я дивна людина: мене лякає сама думка про похід з ночівлею в дику природу, але в той же момент, я не можу перестати зачитуватися такими тревелогами та мріяти: «блін, але ж все ж таки було б добре…» Можливо, на те впливає, що я просто люблю ходити: багато, повільно, швидко, в поле, в ліс, зранку, ввечері, вдень, в дощ чи жахливу спеку. Просто люблю ходити. І, звісно, мене приваблює лише одна думка про те, щоб колись пройтися горами, видертися на вершину і сказати: «я це зробила» (але без ночівлі – мене це лякає).
Ця тоненька книга – повний шлях пана Богдана з підготовки та проходження першої української експедиції «Арка Карпат». Вона починається з самої ідеї і того, як вона прийшла в голову, та продовжується реалізацією, пошуків спонсорів, підтримки та запуску сайту. Великий пласт приділений самій експедиції і шляху з Румунії аж до самої Словаччини, і тому, які пригоди, люди та краєвиди зустрічались. А ще думки та переосмислення, що здобув автор.
Досі я говорив, що експедиція – це можливість подумати. Виявилося, навпаки. Це можливість не думати. Прости йти, дивитися, слухати. Прокидаєшся ранці й чуєш, що почали співати пташки. Дивишся, є роса чи нема. Відчуваєш, холодний чи теплий світанок. Потім готуєш їсти. Дивишся на карті, куди б сьогодні хотів дійти. Скільки кілометрів, який це буде перепад висот. Де можна обідати. Де набрати води. Збираєшся і йдеш. Це так добре. Найкраща медитація, яку я мав у житті. Але треба сказати, що інших ніколи й не мав. Може, варто спробувати?
Цю книгу важко назвати медитацією, як то було з подібною «Сама», але вона про любов до себе та своїх бажань. І це дуже цінно, бо особисто я помітила для себе те, що автор, незважаючи на все, все ж пішов за своїм серцем, бажанням знайти сенс. А це багато вартує.
Раджу.
Добра річ.
#дегустація