2024-08-01 12:00:01
Abigail Williams — A Void Within Existence (LP, 2025). Рецензія
Зізнаюся, я чекав цей альбом з моменту виходу синглів — це й стало моїм першим знайомством із гуртом (і, так, скільки ж разів я вже писав цю фразу тут на каналі?😄). Тож об’єктивності в цьому тексті не буде: я не чув старі альбоми, і судячи з усього, найближчим часом до них не дійду. Але A Void Within Existence сам по собі — це цілком переконлива й атмосферна робота, яка значно розширює ортодоксальний підхід до блекметалу і заслуговує уваги незалежно від бекграунду слухача.
Вже з першого треку створюється відчуття емоційного дискомфорту: багато дисонансних акордів, що змінюються з частотою прийняття тупих законів нашими політиками. Але Abigail Williams часу не гаять — з перших хвилин атакують щільним, громовим басом і будують монументальну атмосферу, повз яку неможливо пройти.
⚫ Альбом починає розкриватися з другого треку, де обрушується шквал гітарних тремоло і хрипливий, дикий вокал Sorceron’а. Менш виразний, ніж стартовий трек, але саме тут мені нагадали, чому люблю технічний, інструментально складний блек із продуманими текстурами. Цей трек просто несеться, як скажений. Далі — пауза для передиху: сповільнені пасажі, відлуння саксофона в глибині міксу. За майже шість хвилин гурт вимальовує полотно чистої темряви — суміш нищівних рифів, оркестрових штрихів і зловісної атмосфери.
Void Within Existence виявився настільки цілісним і ідеально структурованим, що я не розумію, чого взагалі торкалася попередня критика, якої я встиг нахапатися — вона нічого не варта на фоні того, що я почув.
Nonexistence дає невеликий перепочинок у вигляді построкових візерунків, але все одно закінчується вибуховим крещендо. Вона запам’яталася не стільки блековою атакою, скільки красивим гітарним соло наприкінці.
Увесь альбом сприймається мною як подорож довжелезним лабіринтом, де багато шляхів і я шукаю один правильний: безліч гітарних тремоло, зламаних ритмів, басових навалів, барабанних буревіїв, які то розривають, то штовхають вперед. Сольні партії додають емоційності, і їх тут справді багато — й вони всі доречні адже збагачують звучання.
🎵 Мої улюблені треки — Talk to Your Sleep і No Less Than Death. Обидва мають чітке постдумове коріння, обидва — найбільш мелодичні й атмосферні. У Talk to Your Sleep — чи не найкращі соло на альбомі. А фінальний No Less Than Death закриває альбом глибокою драматичною нотою. І, на мій подив, вокаліст вміє в хороший чистий вокал, який у міксі не надто відшліфований і додає йому природності. Це, мабуть, така тенденція — закінчувати альбоми довгими треками з чистим вокалом. За останні кілька років бачив достатньо подібних рішень в альбомах.
Звісно, не всі треки однаково запам’ятовуються — є кілька менш виразних. Також у продакшені часом трапляються моменти, які трохи збивають фокус. Але це дрібниці порівняно з тим, яка потужна й нищівна музика несеться з цієї чортової платівки. Чого тільки варта Embrace the Chasm — готична перлинка, яка тут опинилася випадково🫣
✔️Уся платівка — як витончена репрезентація порожнечі, вигорання й хаосу. Abigail Williams роблять це без зайвої патетики, вишукано, продумано й мелодійно.
Це один із найсильніших альбомів року в жанрі. І я точно ще не раз до нього повернуся.
Дата релізу: 18.07.2025
100% у плейлист: Life, Disconnected, Embrace the Chasm, Talk to Your Sleep, No Less than Death.
🎙Співзвучні: Wormwitch, Dark Funeral, Agalloch, Blackbraid, Vale of Pnath
🌟🌟🌟🌟
🎧 Слухати: https://orcd.co/arcd287
#AtmosphericBlackMetal #USA
Зізнаюся, я чекав цей альбом з моменту виходу синглів — це й стало моїм першим знайомством із гуртом (і, так, скільки ж разів я вже писав цю фразу тут на каналі?😄). Тож об’єктивності в цьому тексті не буде: я не чув старі альбоми, і судячи з усього, найближчим часом до них не дійду. Але A Void Within Existence сам по собі — це цілком переконлива й атмосферна робота, яка значно розширює ортодоксальний підхід до блекметалу і заслуговує уваги незалежно від бекграунду слухача.
Вже з першого треку створюється відчуття емоційного дискомфорту: багато дисонансних акордів, що змінюються з частотою прийняття тупих законів нашими політиками. Але Abigail Williams часу не гаять — з перших хвилин атакують щільним, громовим басом і будують монументальну атмосферу, повз яку неможливо пройти.
⚫ Альбом починає розкриватися з другого треку, де обрушується шквал гітарних тремоло і хрипливий, дикий вокал Sorceron’а. Менш виразний, ніж стартовий трек, але саме тут мені нагадали, чому люблю технічний, інструментально складний блек із продуманими текстурами. Цей трек просто несеться, як скажений. Далі — пауза для передиху: сповільнені пасажі, відлуння саксофона в глибині міксу. За майже шість хвилин гурт вимальовує полотно чистої темряви — суміш нищівних рифів, оркестрових штрихів і зловісної атмосфери.
Void Within Existence виявився настільки цілісним і ідеально структурованим, що я не розумію, чого взагалі торкалася попередня критика, якої я встиг нахапатися — вона нічого не варта на фоні того, що я почув.
Nonexistence дає невеликий перепочинок у вигляді построкових візерунків, але все одно закінчується вибуховим крещендо. Вона запам’яталася не стільки блековою атакою, скільки красивим гітарним соло наприкінці.
Увесь альбом сприймається мною як подорож довжелезним лабіринтом, де багато шляхів і я шукаю один правильний: безліч гітарних тремоло, зламаних ритмів, басових навалів, барабанних буревіїв, які то розривають, то штовхають вперед. Сольні партії додають емоційності, і їх тут справді багато — й вони всі доречні адже збагачують звучання.
🎵 Мої улюблені треки — Talk to Your Sleep і No Less Than Death. Обидва мають чітке постдумове коріння, обидва — найбільш мелодичні й атмосферні. У Talk to Your Sleep — чи не найкращі соло на альбомі. А фінальний No Less Than Death закриває альбом глибокою драматичною нотою. І, на мій подив, вокаліст вміє в хороший чистий вокал, який у міксі не надто відшліфований і додає йому природності. Це, мабуть, така тенденція — закінчувати альбоми довгими треками з чистим вокалом. За останні кілька років бачив достатньо подібних рішень в альбомах.
Звісно, не всі треки однаково запам’ятовуються — є кілька менш виразних. Також у продакшені часом трапляються моменти, які трохи збивають фокус. Але це дрібниці порівняно з тим, яка потужна й нищівна музика несеться з цієї чортової платівки. Чого тільки варта Embrace the Chasm — готична перлинка, яка тут опинилася випадково🫣
✔️Уся платівка — як витончена репрезентація порожнечі, вигорання й хаосу. Abigail Williams роблять це без зайвої патетики, вишукано, продумано й мелодійно.
Це один із найсильніших альбомів року в жанрі. І я точно ще не раз до нього повернуся.
Дата релізу: 18.07.2025
100% у плейлист: Life, Disconnected, Embrace the Chasm, Talk to Your Sleep, No Less than Death.
🎙Співзвучні: Wormwitch, Dark Funeral, Agalloch, Blackbraid, Vale of Pnath
🌟🌟🌟🌟
🎧 Слухати: https://orcd.co/arcd287
#AtmosphericBlackMetal #USA