2025-10-07 14:03:06
838 років тому Єрусалим був захоплений Саладіном у хрестоносців.
Після розгрому хрестоносців при Хаттіні Єрусалимське королівство опинилося на межі загибелі: армія знищена, король напередодні помер, а дорога на Єрусалим відкрита. Звичайно, Саладін на чолі величезного війська не став зволікати і пішов на ворожу столицю, приречену і покинуту всіма, ким можна.
Власне, тут і позначилися всі нюанси системи управління цією державою в минулі роки. Хрестоносці принесли з собою на Близький Схід і такі явища, як феодальна роздробленість, а тому королівства постійно ворогували між собою, незважаючи на критичну обмеженість наявних ресурсів. А мирне співіснування їх з арабами було настільки рідкісним, що навіть дещо дивує, як Єрусалимське королівство взагалі стільки простояло.
Оборону очолив Баліан Ібелін, відчайдушний аристократ, який спочатку пробився в обложений Єрусалим з метою вивезти звідти свою дружину, Марію Комніну. Жителі і патріарх вмовили його залишитися, хоча і дружину вони все ж відправили під охороною в Тріполі. І почав підготовку до бою, розуміючи, що проти багатотисячної армії ворога у нього є пара десятків лицарів і натовп городян. Але, як не дивно, довгий час напади Саладіна вони впевнено відбивали, завдаючи відчутних втрат. І лише атаки з декількох напрямків і пролом у стіні прискорили здачу гарнізону — при таких вступних умовах їхні втрати стали значними, тоді як у них не було резерву.
2 жовтня 1187 року Єрусалим був зданий Саладіну, який взяв викуп з городян за право виходу з завойованого міста, в той час як близько 15 тисяч незаможних (насправді, їх було більше, Баліан наказав витратити всю збережену скарбницю на викуп людей і довго торгувався про необхідну суму) потрапили в рабство. Долі інших були різними, і лише патріарх Єрусалимський відбув з міста в плюсі — з церковними реліквіями та коштовностями. А Саладін, який не став мститися християнам різаниною і знищувати святині, продовжив експансію проти ще не зданих фортець занепалого королівства.
Європа при звістці про падіння Єрусалиму була в жаху, тут же почалася підготовка до нового хрестового походу. В Англії та Франції був навіть введений податок Саладіна на організацію хрестоносців, і в 1187 році Третій хрестовий похід був оголошений. З усієї Європи на Єрусалим йшли загони хрестоносців, але найбільшими арміями з учасників хрестового походу володіли Річард I Англійський, Філіп II Французький, австрійський герцог Леопольд V Бабенберг, а також Фрідріх I Барбаросса, імператор Священної Римської імперії, який вважався наймогутнішим монархом в Європі.
Згодом останній загинув у дорозі, потонувши в річці, а імперські сили повернули назад. Але в іншому похід був досить успішним — сили хрестоносців спочатку діяли спільно, захопили Кіпр і Акру, а також дали кілька битв Саладіну. Але при цьому остаточна перемога залишилася за мусульманами, а самі вони відкрито конкурували і ворогували під час походу, що призвело до швидкого від'їзду всіх лідерів хрестоносців. Останнім відплив Річард Левове Серце, який в 1191 році підписав з Саладіном мир, за яким за хрестоносцями залишалося узбережжя, а паломництво до Єрусалиму ставало вільним. Сам англійський король, соромлячись, що не звільнив головну мету походу, в Єрусалимі так і не побував.
Ситуація за підсумком цього походу трохи згладилася, навіть Єрусалимське королівство було відновлено зі столицею в Акрі. Але вже без самого Єрусалима, який на довгий термін хрестоносці повернути вже не зможуть ніколи.
@istorium_ua
Після розгрому хрестоносців при Хаттіні Єрусалимське королівство опинилося на межі загибелі: армія знищена, король напередодні помер, а дорога на Єрусалим відкрита. Звичайно, Саладін на чолі величезного війська не став зволікати і пішов на ворожу столицю, приречену і покинуту всіма, ким можна.
Власне, тут і позначилися всі нюанси системи управління цією державою в минулі роки. Хрестоносці принесли з собою на Близький Схід і такі явища, як феодальна роздробленість, а тому королівства постійно ворогували між собою, незважаючи на критичну обмеженість наявних ресурсів. А мирне співіснування їх з арабами було настільки рідкісним, що навіть дещо дивує, як Єрусалимське королівство взагалі стільки простояло.
Оборону очолив Баліан Ібелін, відчайдушний аристократ, який спочатку пробився в обложений Єрусалим з метою вивезти звідти свою дружину, Марію Комніну. Жителі і патріарх вмовили його залишитися, хоча і дружину вони все ж відправили під охороною в Тріполі. І почав підготовку до бою, розуміючи, що проти багатотисячної армії ворога у нього є пара десятків лицарів і натовп городян. Але, як не дивно, довгий час напади Саладіна вони впевнено відбивали, завдаючи відчутних втрат. І лише атаки з декількох напрямків і пролом у стіні прискорили здачу гарнізону — при таких вступних умовах їхні втрати стали значними, тоді як у них не було резерву.
2 жовтня 1187 року Єрусалим був зданий Саладіну, який взяв викуп з городян за право виходу з завойованого міста, в той час як близько 15 тисяч незаможних (насправді, їх було більше, Баліан наказав витратити всю збережену скарбницю на викуп людей і довго торгувався про необхідну суму) потрапили в рабство. Долі інших були різними, і лише патріарх Єрусалимський відбув з міста в плюсі — з церковними реліквіями та коштовностями. А Саладін, який не став мститися християнам різаниною і знищувати святині, продовжив експансію проти ще не зданих фортець занепалого королівства.
Європа при звістці про падіння Єрусалиму була в жаху, тут же почалася підготовка до нового хрестового походу. В Англії та Франції був навіть введений податок Саладіна на організацію хрестоносців, і в 1187 році Третій хрестовий похід був оголошений. З усієї Європи на Єрусалим йшли загони хрестоносців, але найбільшими арміями з учасників хрестового походу володіли Річард I Англійський, Філіп II Французький, австрійський герцог Леопольд V Бабенберг, а також Фрідріх I Барбаросса, імператор Священної Римської імперії, який вважався наймогутнішим монархом в Європі.
Згодом останній загинув у дорозі, потонувши в річці, а імперські сили повернули назад. Але в іншому похід був досить успішним — сили хрестоносців спочатку діяли спільно, захопили Кіпр і Акру, а також дали кілька битв Саладіну. Але при цьому остаточна перемога залишилася за мусульманами, а самі вони відкрито конкурували і ворогували під час походу, що призвело до швидкого від'їзду всіх лідерів хрестоносців. Останнім відплив Річард Левове Серце, який в 1191 році підписав з Саладіном мир, за яким за хрестоносцями залишалося узбережжя, а паломництво до Єрусалиму ставало вільним. Сам англійський король, соромлячись, що не звільнив головну мету походу, в Єрусалимі так і не побував.
Ситуація за підсумком цього походу трохи згладилася, навіть Єрусалимське королівство було відновлено зі столицею в Акрі. Але вже без самого Єрусалима, який на довгий термін хрестоносці повернути вже не зможуть ніколи.
@istorium_ua