5 серпня 1962 р. покоївка Юніс Мюррей знайшла спальню Мерилін Монро у її будинку на Fifth Helena Drive, Лос-Анджелес, зачиненою; за порадою психіатра Ральфа Грінсона вона зазирнула у вікно й побачила акторку непритомною. О 3:50 ранку лікар Гайман Енгельберг констатував смерть, а поліція прибула о 4:25. Попередній огляд не виявив слідів боротьби, поруч лежали порожні флакони барбітуратів Nembutal і хлоралгідрату, що згодом підтвердила токсикологія.

Того ж дня заступник коронера Томас Ногучі провів аутопсію: у крові зафіксовано 4,5 мг % пентобарбіталу й 8 мг % хлоралгідрату, у печінці — 13 мг % пентобарбіталу. 17 серпня головний коронер Теодор Керпгі класифікував причину як «гостре отруєння барбітуратами», а обставину — «ймовірне самозаподіяння»; слідство Лос-анджелеської поліції не виявило ознак насильства. У 1982 р. окружна прокуратура повторно переглянула матеріали й не знайшла підстав змінювати висновок 1962 р.