2025-10-25 16:03:07
⚰️3 роки назад я купила собі місце на кладовищі.
- Ти жартуєш? - запитала подруга.
- Ні. Я серйозно. З видом на Львів, на горі. Гарне місце.
Вона довго мовчала. Потім сказала:
- Ти ненормальна.
Можливо, я завжди була трохи дивною. Може, тому, що виросла на вулиці, де кожен другий магазин був із вінками, хрестами й лампадками?
У дитинстві ми, діти, забігали туди не зі страхом, а з цікавістю. Продавці нам давали штучні квіти, і ми прикрашали ними волосся та робили “секретики” в землі.
Минуло багато років, і коли помер мій дідусь, купила собі місце поруч. Не тому, що хочу швидше “туди”, а тому, що хочу жити без страху. Адже поки ми боїмося смерті, ми не живемо. Ми відтягуємо розмови, зберігаємо образи, не наважуємось зізнатись у коханні, не починаємо бізнес, не вибачаємося першими, потім бац, і все.
Тому не хочу “потім”, а планую навіть свою смерть, як проєкт.
У мене є ідея: уявіть агенцію, куди можна прийти в 30-40 років і замовити собі похорон…
Ви обираєте музику, одяг, голограму, що звертається до близьких. Пишете листи, які вони отримають після вашої смерті. Все за життя, з любов’ю.
Хтось скаже: “Жах”, а я кажу: “Відповідальність”. Адже найбільший прояв любові - це залишити після себе не хаос, а порядок. Не питання “що робити?”, а готові відповіді.
Було б круто мати можливість купити віртуальне місце на “онлайн-кладовищі”, де залишають листи, фото, відео, записи сміху.
Щоб твої близькі могли “зайти” до тебе, натиснути “play” і почути:
- Привіт. Я знала, що ти сюди прийдеш.
Мене називають дивною, але я просто не хочу прожити життя, уникаючи найочевиднішої його частини. Смерть як дедлайн, без якого ми б ніколи не робили важливого.
Тому я жартома кажу: “Моє місце з видом на Львів уже заброньоване”. І щоразу, коли це кажу, хочеться жити ще сильніше.
Ну що, тепер до головного - допоможете обрати підпис на надгробку?)))
1. «Нарешті відпочиваю без дедлайнів.»
2. «Не турбуйте. Режим “у літаргії”, але якщо що - вийду у сторіс.»
3. «Я ж казала, що мені треба перерву. Ну ось...»
4. «Це не кінець, це просто новий проєкт без Wi-Fi.»
5. «Пішла перевірити, чи є життя без маркетингу.»
6. «Заробила на вічність. Без реклами, органічно.»
7. «Мене не з’їли сумніви, мене з’їв час.»
8. «Не лайкай - приходь із вином.»
- Ти жартуєш? - запитала подруга.
- Ні. Я серйозно. З видом на Львів, на горі. Гарне місце.
Вона довго мовчала. Потім сказала:
- Ти ненормальна.
Можливо, я завжди була трохи дивною. Може, тому, що виросла на вулиці, де кожен другий магазин був із вінками, хрестами й лампадками?
У дитинстві ми, діти, забігали туди не зі страхом, а з цікавістю. Продавці нам давали штучні квіти, і ми прикрашали ними волосся та робили “секретики” в землі.
Минуло багато років, і коли помер мій дідусь, купила собі місце поруч. Не тому, що хочу швидше “туди”, а тому, що хочу жити без страху. Адже поки ми боїмося смерті, ми не живемо. Ми відтягуємо розмови, зберігаємо образи, не наважуємось зізнатись у коханні, не починаємо бізнес, не вибачаємося першими, потім бац, і все.
Тому не хочу “потім”, а планую навіть свою смерть, як проєкт.
У мене є ідея: уявіть агенцію, куди можна прийти в 30-40 років і замовити собі похорон…
Ви обираєте музику, одяг, голограму, що звертається до близьких. Пишете листи, які вони отримають після вашої смерті. Все за життя, з любов’ю.
Хтось скаже: “Жах”, а я кажу: “Відповідальність”. Адже найбільший прояв любові - це залишити після себе не хаос, а порядок. Не питання “що робити?”, а готові відповіді.
Було б круто мати можливість купити віртуальне місце на “онлайн-кладовищі”, де залишають листи, фото, відео, записи сміху.
Щоб твої близькі могли “зайти” до тебе, натиснути “play” і почути:
- Привіт. Я знала, що ти сюди прийдеш.
Мене називають дивною, але я просто не хочу прожити життя, уникаючи найочевиднішої його частини. Смерть як дедлайн, без якого ми б ніколи не робили важливого.
Тому я жартома кажу: “Моє місце з видом на Львів уже заброньоване”. І щоразу, коли це кажу, хочеться жити ще сильніше.
Ну що, тепер до головного - допоможете обрати підпис на надгробку?)))
1. «Нарешті відпочиваю без дедлайнів.»
2. «Не турбуйте. Режим “у літаргії”, але якщо що - вийду у сторіс.»
3. «Я ж казала, що мені треба перерву. Ну ось...»
4. «Це не кінець, це просто новий проєкт без Wi-Fi.»
5. «Пішла перевірити, чи є життя без маркетингу.»
6. «Заробила на вічність. Без реклами, органічно.»
7. «Мене не з’їли сумніви, мене з’їв час.»
8. «Не лайкай - приходь із вином.»