24 липня 1895 року Зигмунд Фройд, австрійський невролог і засновник психоаналізу, розпочав важливий етап у своїх дослідженнях, аналізуючи власний сон, відомий як "сон про ін’єкцію Ірми". За переказами, цього дня, перебуваючи на терасі одного з віденських кафе, він усвідомив, що сновидіння можуть бути вираженням прихованих несвідомих бажань. Ця ідея, яку він розвинув за допомогою техніки вільних асоціацій, стала основою його теорії про сновидіння як "королівський шлях до несвідомого".

Цей момент став відправною точкою для написання праці "Тлумачення сновидінь", опублікованої у 1899 році. Того ж 1895 року Фройд разом із Йозефом Броєром видав книгу "Дослідження істерії", яка базувалася на їхній роботі у Відні. У цій праці вони досліджували психічні патології через діалог із пацієнтами, заклавши основи психоаналітичного методу. Хоча історія про кафе додає романтичного відтінку, вона підкреслює, як несподівані моменти можуть впливати на наукові відкриття.